«Довели до бронхіту!», або Чому насправді інфекція не «опускається»

У медичній термінології є слова, які лякають пацієнтів та обростають міфами. Переважно безглуздими, але часом і шкідливими. Так історично склалося з діагнозом «бронхіт», якого особливо бояться мами й тати маленьких дітей. Проте й цілком дорослі люди частенько лікують у себе бронхіт неправильно. 

Фахівці медичної платформи «Бережи себе» розвіюють деякі упередження спільно з сімейною лікаркою Дариною Дмитрієвською.

Міф 1. Бронхіт розвивається, бо інфекція «опустилася» через неправильне лікування.

Спершу треба з’ясувати, що взагалі таке бронхіт. Закінчення «-іт» у назвах захворювань завжди означає запалення. А перша частина слова — локалізацію процесу, тобто місце. Отже, бронхіт — це запалення бронхів. Запальні процеси можуть розвиватись через різноманітні причини — віруси, бактерії чи інші фактори, що спричиняють подразнення тканин.

Читайте також: Чому потрібно робити щеплення – пояснили у Центрі громадського здоров'я

Бронхіт виникає, бо певний збудник має тропність до слизової бронхів, тобто, вони є звичним місцем його розвитку. А не тому, що інфекція «опустилась». Різні віруси мають різні «улюблені» місця в дихальній системі.

Загальними ознаками запалення є набряк, почервоніння, біль, місцеве підвищення температури та втрата функцій певної ділянки. Звісно, ми не можемо побачити, як виглядає слизова бронхів під час бронхіту (без спеціальних обстежень), проте існують також симптоми та ознаки, які опосередковано підказують лікарю діагноз.

У нормі дихальні шляхи людини (гортань, трахея та бронхи) є трубками з рівною поверхнею слизової оболонки, якими проходить повітря. При цьому утворюється рівномірний звук дихання — його чути, якщо прикласти вухо до грудини. Під час запалення внутрішня поверхня бронхів може набрякати, тож просвіт звужується. Це викликає нелінійний тік повітря, а звучить це як свист, дзижчання чи інші подібні звуки на вдиху та/або видиху. Лікарі називають таке явище сухими хрипами.

Читайте також: На грип, ГРВІ та коронавірус захворіли майже дев'ять тисяч жителів Рівненщини

Якщо ж на тлі запалення також виробляється забагато слизу (що в нормі є в бронхах для їхнього зволоження та очищення), то цей слиз може утворювати мембрани. Звук їхнього розриву під час руху повітря називається вологими хрипами. Наявність тих чи інших хрипів у бронхах є підставою для встановлення діагнозу бронхіт.

Міф 2. Треба приймати антибіотики, аби вилікувати і навіть запобігти бронхіту.

Цей міф призводить до значного зростання антибіотикорезистентності, яка визнана однією з головних загроз людству. Бронхіти виникають досить часто, люди лікують їх неправильно (часто, на жаль, і за призначеннями некомпетентних лікарів) — бактерії мутують, набуваючи стійкість до препаратів. 

Близько 95% випадків бронхіту мають вірусну природу. Це значить, що вірус ( зазвичай, один із понад 200, які спричиняють звичні ГРВІ) обирає місцем ураження саме слизову оболонку бронхів (або її та інші локалізації). Різні збудники, як правило, мають «улюблені» місця. 

І відповідно, можуть призводити до запалення різних частин дихальної системи: носових ходів (риніт), пазух (синусит), середнього чи внутрішнього вуха (отит), глотки (фарингіт), гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт), бронхів (бронхіт). Буває і вірусне запалення легенів — пневмонія, як-от у багатьох пацієнтів/ок із коронавірусною інфекцією чи грипом.

Отже, абсолютна більшість бронхітів — вірусні. А віруси жодним чином не реагують на антибіотики, адже ті можуть бути ефективними лише проти бактерій. Тому намагатися зарадити бронхіту цими препаратами марно. Усе, що ви отримаєте, — це побічні ефекти від ліків, а також сприяння мутаціям тих бактерій, які наразі мирно існують у вашому організмі, але одного дня можуть викликати вже бактеріальне запалення. І тоді ці антибіотики на них уже не діятимуть.

Намагатися попередити бронхіт прийманням антибіотиків завчасно — це ще гірше. Адже це як стріляти в неіснуючих ворогів до того, як вони з’являться. Ви втрачаєте снаряди в нікуди і залишитеся беззахисними, якщо нападники дійсно прийдуть. Призначення антибіотиків без доведеної бактеріальної інфекції — це пряма робота на створення антибіотикорезистентності та підвищення ризиків побічних дій препаратів. 

Міф 3. При бронхіті треба приймати відхаркувальні засоби.

Далеко не завжди препарати на основі амброксолу чи ацетилцистеїну показані при бронхіті. Вони дійсно можуть знадобитися, якщо в бронхах накопичується густий слиз, який важко відкашлювати. У такому разі ліки допоможуть зробити його рідшим, щоб полегшити процес виведення.

Коли ж слиз і так ефективно відхаркується, немає потреби збільшувати його кількість. А у випадку сухих хрипів тим більше не потрібно додавати в легені «води». Особливо небезпечним є одночасне застосування відхаркувальних препаратів та ліків, які зупиняють кашель. Таке поєднання призведе до утворення великої кількості слизу, який лишатиметься в дихальних шляхах. А бактерії дуже люблять теплі й вологі місця із застоєм рідини, тому будуть вам «вдячні» за створення ідеальних умов для розвитку.

Окремо скажемо, що призначати відхаркувальні засоби дітям до чотирьох років взагалі заборонено. Адже в них ще надто слабкий кашльовий поштовх, що створює чудові умови для приєднання бактеріальної інфекції.

То що робити при бронхіті та чого очікувати?

•  передусім — пити багато рідини. Це допоможе організму боротися з інтоксикацією та утворювати достатню кількість слизу, щоб очистити бронхи;
•  відпочивати та збалансовано харчуватися для загальної підтримки сил організму;
•  щодня проводити деякий час на свіжому повітрі відповідно до стану та фізичних можливостей;
•  робити дихальні вправи, які зменшують ризик застою слизу в легенях та полегшують відхаркування (приклади вправ може надати лікар/ка).

Варто розуміти, що кашель і хрипи при бронхіті цілком можуть зберігатися протягом кількох тижнів. І саме по собі це не є ознакою ускладнень. Проте важливо контролювати свій стан у сімейного лікаря або лікарки з періодичністю, яку він/вона призначить.