Жінка з Рівненщини, якій вперше в Україні пересадили комплекс «підшлункова-нирка», планує зійти на Говерлу
Олена Ткачук – одна з тисячі пацієнтів, які протягом останніх трьох років отримали необхідну медичну допомогу завдяки трансплантації.
І вона перша та єдина, кому в Україні пересадили одночасно підшлункову залозу і нирку. Через пів року після операції жінка отримала водійські права і сіла за кермо автомобіля, розповідають в Українському центрі трансплант-координації.
Олена родом з Рівненщини. На цукровий діабет захворіла в п'ять років, у шість –– уже довелося робити ін'єкції інсуліну. Потім відмовили ще й нирки. Коли Олена очікувала на трансплантацію, їй доводилося щодня робити уже по чотири ін'єкції інсуліну і тричі на тиждень їздити в лікарню на гемодіаліз.
Довгоочікуваний дзвінок пролунав у квітні. Єдина державна інформаційна система трансплантації визначила саме її імуносумісним реципієнтом до померлого донора. Але лікарі запитували – чи встигне вона швидко добратися до Львова. Чоловік Олени – Юрій – тоді був на передовій. Один з їхніх сусідів відклав всі свої справи, сів за кермо і за три години доправив Олену до Лікарні Святого Пантелеймона Першого медичного об'єднання Львова.
Трансплантація підшлункової залози – одне з найскладніших хірургічних втручань. До львівської трансплант-команди приєдналися медики столичної клінічної лікарні «Феофанія». Пересадка підшлункової тривала майже шість годин, потім ще дві години трансплантували нирку. Результат отримали неймовірний – вже на другий день після операції жінка змогла відмовитися повністю і від ін'єкцій інсуліну, і від гемодіалізу.
Читайте також: Чути серцебиття рідного в грудях врятованої людини: як в Україні змінюється культура донорства
Її виписали з клініки у 33-день народження і Олена каже, що насправді вона ніби проживає нове, інше життя. Допомагає доньці з онлайн-уроками, завела у господарстві кролів, а ще сіла за кермо автівки та іспит на водійські права склала з першої спроби. Після війни планує обов'язкову поїздку на Прикарпаття і підйом на Говерлу.
А ще Олена дуже хоче обійняти дружину померлого донора, який дав їй такий неймовірний шанс пожити по-справжньому. Через лікарів передала їй листа і чекає на відповідь.
Каже, завжди погоджується спілкуватися з журналістами, аби побільше людей знали, яким важливим і рятівним для когось може стати донорство.