«Перемога – це коли в Україні не буде жодної ноги окупанта», – лікар Рівненської «екстренки»

За останні кілька років ми кардинально переоцінили роботу медиків. Спочатку складна і небезпечна робота в умовах пандемії коронавірусу, потім – не менш небезпечна та відповідальна робота в умовах війни. 

Люди в білих халатах стали для кожного із нас янголами-охоронцями, без важко уявити наше сьогодення, пише медичний портал «ІТМED».

Про особливості роботи в цих складних умовах розповідає Валерій Ковальчук. Чоловік працює в «швидкій» 41 рік. За цей час пройшов шлях від лікаря кардіологічної бригади до головного лікаря Рівненської станції ШМД (2009-2022 роки). Нині ж працює лікарем з медицини невідкладних станів відділу експертизи якості надання медичної допомоги, епідеміології та інфекційного контролю Рівненського обласного центру екстреної меддопомоги та медицини катастроф.

– Як війна вплинула на Вашу роботу? Що змінилося ля працівників «швидкої» ? 

– Ми стали ще більш стійкішими та згуртованими. Викликів, звісно, стало менше, але відповідальності значно більше. Рівненську область вважають тиловою, та попри це і у нас були влучання, після кожного з яких кожен наш працівник проявив хоробрість і не злякався перед ворогом. З перших днів повномасштабного вторгнення рашистів в Україну чимало чоловіків пішли добровольцями захищати цілісність нашої держави. Нині, понад десяток моїх колег змінили медичний ящик на зброю і борються із ворогом. 

– З  якими труднощами Ви особисто чи Ваші колеги стикнулися під час війни?

– Спочатку чимало пацієнтів, які телефонували на 103, були в паніці. Вони потребували радше психологічної, аніж медичної допомоги. Проте ми з розумінням до цього ставились. Вже через півроку-рік люди звикли до реалій життя в таких умовах і опанували себе. Тому тепер подібних «морально-психологічних» викликів поменшало, намагаються викликати «швидку» тоді, коли їхньому життю справді є загроза. Бажання перемоги таке сильне, що всі труднощі здаються дрібницями. 

– Яких заходів безпеки для працівників рівненської «швидкої» було вжито із початком війни?

– Керівництво обласної «екстренки» організувало безпечні укриття для наших працівників, відтак працівники єдиної оперативної диспетчерської служби можуть безперебійно приймати виклики. Ми організували додаткові ящики з ліками в кожне авто «швидкої» для бригад (зробили більший акцент на перев’язувальні матеріали та знеболюючі препарати).  

– Чи можете Ви розказати історії проявів хоробрості працівників вашого закладу?

– За час війни всі наші працівники проявляють неабияку хоробрість. Бригади надають медичну допомогу постраждалим внаслідок прильотів не лише на території Рівненської області, а й допомагають іншим Центрам екстренки по Україні. Так багато охочих допомагати колегам з інших областей, що навіть ледь не сваряться, хто поїде (усміхається). Ми транспортуємо травмованих військових до медичних закладів нашої області та інших міст. А ще наші працівники їздять на деокуповані території допомагати місцевим жителям. Востаннє були на Херсонщині. Там наші працівники «екстренки» надавали медичну допомогу травмованим. А коли рашисти пообіцяли пропустити через свої блокпости виснажених бойовими діями жителів Маріуполя, то наших аж сім бригад поїхало, хоча хотіло значно більше. Всі вони були добровольцями. На жаль, москалі не виконали свою обіцянку і не допустили нас аби забрати … навіть важкопоранених. Довелося повернутися назад. 

– Ви сказали, що бажання перемогти таке сильне, що всі труднощі здаються дрібницями. А що для Вас означає слово «Перемога»?

– Перемога – це коли в Україні не буде жодної ноги окупанта. Коли в стрічці новин не буде інформації про чергові жертви від закривавлених рук москалів. Коли ми будемо прокидатися не від сирен «повітряної тривоги», а від ранкових сонячних променів та співу птахів. А влітку зможемо поїхати на відпочинок до Криму. Нашого Криму, яким він завжди був, є і буде! І саме заради цього ми щодня працюємо, спільно наближаючи нашу Перемогу! Кожен на своєму фронті. Вірю, що тільки РАЗОМ ми ВИСТОЇМО і ПЕРЕМОЖЕМО!