Річниця катастрофи на Чорнобилі: лікарі з Луцька розповіли про допомогу постраждалим внаслідок аварії
-
-
>
-
>
-
>
776
У середу, 26 квітня, в Україні вшановували пам'ять загиблих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед лікарів, які в перші дні поїхали в зону ЧАЕС надавати медичну допомогу постраждалим внаслідок аварії, були медики з Луцька Ігор Галич та Ярослав Поліщук, йдеться на сторінці Медичного об'єднання Луцької міської територіальної громади у фейсбуці.
Ігор Галич, лікар-отоларинголог консультативно-діагностичного центру Медичного об‘єднання був одним із тих медиків, які їхали надавати медичну допомогу постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
«За скеруванням тодішнього Волинського облздороввідділу потрапив у бригаду, яка була сформована із приблизно десяти лікарів різних спеціальностей. Я був наймолодшим серед них, 25 років виповнилося лише. Ми їхали у місто Славутич. Проте, у Києві нас направили у Чорнобиль. Тоді ми зрозуміли куди їдемо, але, на той час пожежа на атомній станції була вже локалізована.
Приїхали туди, нас обстежили, провели дезактивацію. Проживали у модульних будинках. У центральній поліклініці Чорнобиля надавали медичну допомогу усім, хто звертався. Навіть військові приходили. Йшли на роботу, коли було темно і поверталися так само. Працювали з 6 до 21-ої. Харчували нас добре, продукти і вода були привозні», – згадує Ігор Галич.
Працювали у спецодязі, але коли проходили перевірку дозиметром, то дзвеніло часто біля нас. Вітер розносив радіацію. Більшість людей повиїжджало, але були там старики, які не хотіли виїздити.
«Синочку, я тут народилася, тут буду лікуватися, тут і помру» – казала мені одна бабуся. Після 45-денної вахти нас змінили лікарі з Івано-Франківська. Більшість моїх колег із чорнобильської бригади вже немає в живих. З іншими деколи спілкуюсь. Дай, Боже, щоб не було подібних трагедій ні від мирного атому, ні від військового», – побажав Ігор Олександрович.
Ярослав Поліщук працює водієм у клінічній лікарні понад 25 років, а у далекому 1986 трудився у проєктному інституті «Волиньводпроект». Розповідає, що змушений був їхати у Чорнобиль, інакше заставили б через військкомат.
«Проєктували водопостачання на міста і села у 15-кілометровій зоні. Мешкали у Києві. Щодня пів п’ятої ранку вставали і їхали в зону, а ввечері – назад. І так більше 30 днів. На пропускному пункті перевіряли, видавали спецодяг і респіратори. Страшно було, бо людей зовсім не було. Лише коти і собаки бігали. Серед тих 6 чоловік, які були тоді зі мною, декого вже немає в живих. Я ще працюю, хоча Чорнобиль підірвав здоров‘я добряче. Про мене пам‘ятають, запрошують на пам‘ятні заходи. В музеї внучка побачила, що дід був ліквідатором. Пишається мною. Але, то таке. Головне, щоб така катастрофа більше ніколи ніде не повторилася», – каже Ярослав Арсентійович.
У цю сумну річницю колеги бажають усім ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи міцного здоров‘я і жити під мирним небом України до 100 років.
