Безболісно та безпечно: сім міфів про донорство крові

Бути донором/кою — доволі легко та безпечно. Проте цю тему все ще супроводжує багато міфів.

Разом із «Агентами крові» фахівці онлайн-платформи «Бережи себе» спростовують ще сім міфів про донорство й розповідають, чому ця тема стосується всіх.

Міф 1. Донорство — це боляче.

Правда: за відчуттями донація майже нічим не відрізняється від звичайного забору крові з вени для аналізу.

Донація — це дуже проста процедура. Тисячі донорів/ок здають кров по 40 і більше разів протягом життя. Для того, щоб дізнатися свої відчуття від уколу голки, достатньо вщипнути шкіру на внутрішній поверхні ліктя.

Міф 2. Після донації треба брати вихідний.

Правда: після донації людина не потребує тривалого відпочинку.

Кров можна здавати в будь-який день, коли працюють пункти здачі крові. Важливо саме після донації відпочити впродовж 10-15 хвилин, уникати важких фізичних навантажень протягом дня й дотримуватися простих рекомендацій щодо харчування.

Читайте також: У МОЗ дали відповіді на п'ять найпопулярніших запитань про донорство крові

Якщо ви курите, то після донації треба витримати паузу перед цигаркою — 2 години.

Міф 3. Донорство викликає залежність.

Правда: донорство не шкодить організму здорової людини, а донації не можуть викликати звикання.

Адже організм людини еволюційно пристосований до втрати крові, а кров ніколи не відновлюється у надлишку. Натомість втрата крові в науково обґрунтованих дозах може мати певний стимулювальний ефект — організм вчиться швидко відновлювати кров.

Міф 4. Кров треба здавати в надзвичайних ситуаціях — якщо відбудеться теракт, авіакатастрофа тощо. Це важливіше, ніж здавати кров у звичайному режимі, бо вдасться врятувати більше людей.

Правда: для хворих кожна згаяна хвилина — екстремальний випадок. 

Правильною стратегією є регулярне, а не екстрене донорство — тільки так можна забезпечити постійний запас компонентів крові, зокрема для постраждалих у надзвичайних ситуаціях.

Читайте також: У МОЗ спростували п'ять міфів про донорство крові

Ось кілька причин, чому це так:

→ у будь-яку хвилину будь-де може трапитися нещасний випадок із втратою крові у потерпілих;

→ здача крові та її компонентів займає деякий час, а кров може знадобитися негайно;

→ кров потрібна хворим і постраждалим цілий рік. Тому регулярне донорство є надзвичайно важливим і дає змогу підтримувати потрібний рівень забезпечення кров’ю та компонентами на постійній основі в масштабах усієї країни.

Війна — це і є та сама надзвичайна ситуація, яка потребує регулярних та свідомих донорів. Щодня тисячі онкохворих пацієнтів, важких породіль, поранених військових чи цивільних потребують донорської крові. Можливо, ви їх не бачите, проте ці люди є — і ви маєте силу їм допомогти.

Міф 5: Ті, хто отримав «відвід», не може допомогти.

Правда: допомагати можна завжди.

По-перше, не треба боятись слова «відвід». Переважно це лише тимчасове обмеження до донорства, аби взяти перерву на турботу про своє здоров’я.

Якщо у вас немає абсолютних протипоказів, то дорога відкрита: усувайте причину відводу і гайда пробувати. Крім того, ви завжди можете покликати друзів чи навіть стати волонтером донорського руху.

Міф 6. Мене це не стосується.

Правда: на жаль, ніхто з нас не застрахований від надзвичайних ситуацій — тим паче під час війни.

Будь-кому з нас в якийсь критичний момент може знадобитись донорська кров. За статистикою ВООЗ, кожна третя людина протягом свого життя потребує переливання крові. І сьогодні саме ви можете стати донором/кою і допомогти “комусь третьому”. 

Щоб стати “агентом крові”, можна записатися на донацію через зручний чат-бот «Плазма». Там можна ознайомитися з усім переліком протипоказів, а також знайти зручні для вас пункти збору крові.

Спробуйте — це просто! А ще Агенти після донації дарують піни з колекції клітин крові.

Міф 7. Я живу в місті далеко від фронту, тому моя кров не потрібна.

Правда: регулярні донори — це запорука безперебійного функціонування системи.

Кров потрібна щодня і всюди. По-перше, у далеких від фронту містах можуть лікуватися військові та цивільні, поранені внаслідок бойових дій. По-друге, з таких міст лікарі/ки та волонтери/ки можуть транспортувати кров на фронт та у прифронтові міста. По-третє, навіть у мирний час донорська кров необхідна для проведення планових операцій.