Старша медсестра реанімації Любомльського ТМО у вільний час волонтерить та очолює Червоний Хрест

Валентина Прокоса, старша сестра медична відділення анестезіології та інтенсивної терапії Любомльського ТМО, змалку мріяла про професію медика, адже в родині – це чи не родинна справа.

Закінчивши навчання у Вишнівській школі, Валентина вступила у Ковельське медичне училище на спеціальність «медична сестра», йдеться на сторінці у фейсбуці КНП «Любомльського ТМО». 

Здібній та наполегливій дівчині навчання давалося легко, особливо любила хірургію, досконало цікавилася лікуванням невідкладних станів. Після училища рік працювала у Згоранському протитуберкульозному санаторії, потім – у Любомльську лікарню, жде спочатку працювала масажисткою у кабінеті фізіотерапії.

От уже понад 22 роки Валентина – старша медична сестра у відділенні реанімації. Розпочинала, каже, ще у часи, коли лікарня знаходилася у старому приміщенні. Тепер же, у новому комфортному приміщенні, з сучасною медичною апаратурою, кваліфікованими лікарями працювати одне задоволення!

«Найбільше надихають на роботу люди, коли вони після перебування у нас після критичного періоду вперше розплющують очі і усмішкою дякують за врятоване життя, - розповідає Валентина Олександрівна. – Пам’ятаю, як з початком пандемії ковіду до дружини, яка була в реанімаційній палаті, навідався чоловік-вчитель. А вона, побачивши його, почала плакати від радості. Ми вже знали, що вона буде жити».

Обов’язків у старшої медсестри реанімаційного відділення – вистачає. Керувати роботою середнього та молодшого медичного персоналу відділення, ведення документації, розробити графік роботи медсестер, забезпечити кваліфікований догляд за хворими, організація долікарської медичної допомоги, контролювати роботу медичного персоналу щодо виконання призначень лікарів, відповідальність за витрати медикаментів у відділенні, їх облік, зберігання і використання – усе це входить в її обов’язки. 

А ще - контроль за санітарно-гігієнічним станом у відділенні, де перебувають особливо важкі хворі, що знаходяться на межі життя та смерті, перебувають пацієнти після операцій, для яких будь-який вірус може дати ускладнення.

Паралельно з роботою в лікарні майже два з половиною роки Валентина Прокоса очолює Любомльський осередок організації товариства Червоного хреста.  До речі, 9 травня ця Міжнародна добровільна гуманітарна організація відзначає 100-річчя з дня заснування. З початком повномасштабної війни, яка розпочалася 24 лютого, роботи побільшало в десятки разів. 

Постійний прийом гуманітарної допомоги на регіональний склад України товариства з-за кордону, зокрема, Польщі, її облік та розподіл, допомога в перші тижні війни переселенцям на кордоні – усім цим Валентина займалася практично на волонтерських засадах паралельно з роботою у реанімації.

«Не раз доводилося вночі, після зміни у лікарні, зустрічати разом із нашими волонтерами гуманітарну допомогу на кордоні, везти на склад та сортувати одяг, продукти харчування, медикаменти, розподіляти її, - розповідає жінка. – Роздавали гуманітарну допомогу переселенцям на кордоні, які тікали від війни. Черги на кордоні тоді сягали по 10 кілометрів в чотири ряди! Я дякую усім своїм дванадцятьом волонтерам за те, що ніколи не відмовлялися допомогти у цей важкий період».

А скільки гуманітарної допомоги вдалося відправити у зони, де велися активні бойові дії – не злічити! А один з волонтерів Миколаєва, куди неодноразово любомльські червонохрестівці відправляли гуманітарну допомогу, з вдячністю написав пост у фейсбуці зі словами про те, що якби на сході України було більше таких щирих та відданих людей, як Валентина, то війни у їхніх регіонах не було б.

Та жінка ніколи не жалкувала про те, що обрала професію медика, а в останні три місяці практично весь свій вільний час присвячує роботі в Червоному хресті. Бо переконана, що лише життя заради допомоги людям зможе зробити світ кращим!