Борщівник Сосновського: чим небезпечний для людини та як з ним боротися

Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden) належить до родини Селерових (Apiaceae). Вперше виявлений у 1772 р. В 1944 описаний як окремий вид І. П. Манденовою. Наукову назву цієї рослини надано на честь дослідника флори Кавказу Д. І. Сосновського, де місцеві жителі використовували борщівник для супів та борщів. 

Ця рослина є небезпечною для навколишнього середовища, землеробства і людського здоров'я. Пилок борщівника Сосновського може викликати алергічні реакції. Прозорий сік рослини містить фуранокумарини, які під впливом сонячних променів стають токсичними. Ці речовини спричиняють опіки, схожі до термічних.

Небезпека полягає в тому, що дотик до борщівника не викликає ніяких неприємних відчуттів. Водяні пухирі на тілі з'являються через 1-2 дні, під дією сонця вони перетворюються в хімічні опіки. Місця ураження важко гояться і можуть лишатися рубці. Особливу небезпеку ця рослина становить для дітей, при значних опіках підвищується температура тіла, розпочинається лихоманка, з'являються виразки.

На території України цей бур’ян з’явився за часів СРСР. Комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Поїдаючи силос із борщівника, корови давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому культуру залишили без уваги. Визрівання значної кількості насіння і його поширення спричинило катастрофічні наслідки в місцях вирощування борщівника.

Борщівник Сосновського – отруйна багаторічна рослина з шорстким, ребристим, пурпуровим стеблом висотою до 3-5 метрів, товщиною – до 10 см. Має дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листки довжиною 1,4 – 1,9 м. Коренева система стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса зосереджена в шарі до 30 см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м’ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірних олій.

Насіння, яке з’явилося в кінці літа, знаходиться в стані спокою і не проростає восени. Обов’язковою умовою проростання є вологість і низькі середньодобові температури (2 – 4 ℃) протягом одного-двох місяців. Сходи і пагони від кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Цвіте з липня по серпень, а плоди дозрівають з липня по вересень. Одна рослина утворює 15-20 тисяч летючих насінин, вони можуть прорости в ґрунті навіть через 10-12 років.

Однією з особливостей Heracleum sosnowskyi Manden є те, що це монокарпна рослина. На першому році життя вона утворює розвинену кореневу систему і листя. На другому – суцвіття з насінням. Перецвівши, борщівник гине. Скошена рослина, яка не відцвіла, дає пагін на наступний рік, повторюючи нарощування пагонів протягом багатьох років допоки не відцвіте. Якщо стовбур пошкоджено, за теплої погоди квітне повторно через 1—2 тижні, на вцілілих пагонах в прилистових розетках розвиваються квіти, інколи навіть в більшій кількості. Нові квіти можуть зростати біля землі, тому скошування є малоефективним.

Росте борщiвник обабiч рiчок, дорiг, лiсiв, поступово перебираючись i на поля та дачнi дiлянки. Він легко пристосовується до умов навколишнього середовища, витримує низькі температури (до -40 ℃ під снігом, та заморозки до -10 ℃) посуху та затоплення до 30 днів. Має високу конкурентоспроможність. Рослина створює навколо себе особливу зону, навколо якої не ростуть інші рослини. Це пов’язано з тим, що насіння містить ефірні олії і смоли, які потрапляючи із насінням на поверхню ґрунту затримують проростання інших видів рослин і цим забезпечують захист паростків борщівника. А також маючи величезний наземний пагін, витісняє місцеві види трав'янистих і деревних рослин.

Для досягнення результатів у боротьбі з борщівником Сосновського необхідно застосувати комбінування агротехнічних, механічних та хімічних методів боротьби протягом 5-6 років.

Методи боротьби:

1. Проведення оранки кілька разів за вегетаційний період.

2. Підрізання коренів на глибині 5-10см, щоб зрізати точку росту борщівника нижче кореневої шийки. (Якщо зрізати вище – залишаться сплячі бруньки.)

3. Не допускання цвітіння рослини. Якщо рослини вже випустили бутони, після обрізки їх необхідно спалити, тому що пагони рослини містять велику кількість поживних речовин, достатню для насіння дозріти у зрізаних парасольках.

4. Вирощування нових видів рослин для регенерації земель після знищення борщівника (костриця, стоколос, галега).

5. Оброблення гербіцидами гліфосатної групи (використання препаратів на основі ізопропіламінної солі гліфосату, калійної солі гліфосату).