Безкоштовне оздоровлення: як Європа допомагає переселенцям на Шацьких озерах

Протягом двох тижнів 70 переселенців із зони бойових дій отримали можливість безкоштовно оздоровитись на Шацьких озерах. Така акція стала можливою завдяки співпраці Федерації професійних спілок України з італійськими організаціями NEXUS ER, AUSER ER  та Загальною конфедерацією праці Італії CGIL  в рамках реалізації проекту «Солідарність: надзвичайна ситуація і солідарність з народом України» за сприяння регіону Емілія-Романья.

До речі, італійська сторона повністю й профінансувала перебування внутрішньо переміщених осіб, що включає в себе проживання, триразове харчування та соціальні послуги.

Серед тих, хто отримав можливість відпочити у пансіонаті «Шацькі озера» – найбільш вразливі групи переселенців, включаючи жінок, дітей, людей похилого віку та людей з інвалідністю.

«Коли розпочалась війна, Міжнародна організація праці, Міжнародна конфедерація профспілок звернулися до нас з пропозицією допомоги. Оскільки Україна має на меті стати частиною Євросоюзу, а наша профспілка подала заявку на вступ до Європейської конфедерації профспілок, саме оця співпраця і дала можливість реалізації багатьох благодійних проєктів. Загальна конфедерація праці Італії, яка входить до ЄКП та МКП, посприяла в організації даного проекту, який реалізується за підтримки регіону Емілія-Романья. «Волиньтурист» як одна з організацій системи акціонерного товариства «Укрпрофтур» надала прихисток переселенцям, щоб зменшити стрес та покращити їх психологічний стан, котрі сьогодні змушені покинути свої домівки або через постійні бойові дії, або через окупацію. На сьогодні відпочинок таких людей забезпечують в Україні в Івано-Франківській, Тернопільській областях та Волині. Так, на Прикарпатті на туристичній базі «Верховина» відпочиває 300 дітей, на базі «Косів» – 200 дітей протягом цілого літа. А «Волиньтурист» надає послуги сімейного відпочинку та оздоровлення. І хто б що не казав, ми вважаємо, що перебування переселенців тут є безпечним, адже Європа – поряд. Відзначу, що ми не зупинялися ні на один день у своїй роботі, аби надати прихисток людям що постраждали вій війни, розвозимо гуманітарну допомогу, медикаменти в зону бойових дій, надаємо фінансову підтримку членам профспілок», – зазначив голова «Укрпрофтуру» Сергій Стрілець.

Голова "Укрпрофтуру" Сергій Стрілець

За його словами, у пансіонаті «Шацькі озера» для якісного відпочинку переселенців чекали комфортні та сучасні номери (2- та 3-місні, з телевізорами, холодильниками та кондиціонерами), комплексне триразове харчування, культурно-оздоровчу програма.

«Окрім цього, з початком війни, у березні в пансіонаті ми організували перебування переселенців, котрі їхали з зони бойових дій до Польщі чи інших європейських країн. Тут вони могли перебувати стільки, скільки було потрібно, – розповів голова ПРАТ «Волиньтурист» Федір Заяць. – Тепер же надаємо переміщеним особам можливість безкоштовно оздоровитись. Таким чином ми виконуємо дві місії – працюємо, сплачуємо податки та надаємо переселенцям можливість відпочити».

Федір Заяць - з родиною переселенців

За словами Федора Заяця, серед тих, хто отримав можливість безкоштовного оздоровлення, 40 переселенців – з Шацької громади, ще 30 осіб – приїхало за сприяння голови Федерації профспілок Волині Іванни Дубинки-Філозоф. На їхнє перебування виділили 637 тисяч гривень.

Задоволені перебування у «Шацьких озерах» і самі переселенці. Переважна більшість з них – мами з дітками, пенсіонери, котрі через війну та постійні обстріли покинули свої домівки, які знаходяться в «гарячих точках». У декого з них шлях на Волинь тривав через окуповані території, потім – росію, країни Балтії, Польщу.

«Ми обоє – пенсіонери, жили в Циркунах Харківської області, це три кілометри від лінії вогню, – розповідає пенсіонер Володимир Ковальов. – 24 лютого через наше селище вже їхали танки, потім прийшли «кадировці». Ми майже два місяці були під окупацією. А потім через Бєлгород, Москву, Калінінград, Польщу 7 квітня потрапили вже в Україну. Білорусь нас не випустила в Польщу, хоча с нас там у Бресті жив брат».

Разом із ним виїхала дружина Людмила. Донька Катерина, працівниця готелю «Турист-Харків», з дітьми та невістка із сином були на той час у Харкові, жили на околиці міста (район Салтівка), який постійно піддавався обстрілам. А сюди, на  Волинь, молода родина іноді приїжджала, бували на Шацьких озерах в родичів чоловіка. Тому, знаючи місцевість, просили приїхати сюди своїх батьків-пенсіонерів. Їм надали будинок та землю для городництва у Хомичах (Шацька громада). А чи вцілів під обстрілами батьківський будинок у Циркунах, улюблений виноградник пана Володимира – не знають. 

Тож коли отримали пропозицію відпочити у пансіонаті – залюбки погодились. Окрема велика подяка за це голові Шацької ОТГ Сергію Карпуку, партнерам з Італії, західним партнерам, Федерації профспілок України – Григорію Осовому, президенту ПрАТ «Укрпрофтур» Сергію Стрільцю та  колективу ПрАТ «Волиньтурист» – Федору Заяцю.

«Я дуже зворушена тим, як до нас  ставляться наші сусіди, як добре приймають нас тут, у пансіонаті, – зі сльозами в очах каже пані Людмила. – Головне, що ми не відчуваємо себе тут чужинцями, хоча боялися, що не знаємо добре української мови».

За обіднім столом у їдальні – переселенка Катерина Гаранекова із села Кічкарівка Херсонської області, приїхала сюди із двома маленькими дітками – сином та донькою. Її село на другий день війни вже опинилось під окупацією, тож через місяць, коли таки випала нагода евакуюватися разом зі знайомими, жінка зібрала речі, діток і виїхала з окупованого регіону. 

Зараз Катерина живе у гуртожитку педагогічного коледжу у Луцьку, а на пропозицію відпочити на Світязі погодилась одразу, бо тут – чисте повітря, ліс, вода – найкращі умови для того, щоб дітки набрались сили. Умовами проживання та харчування дуже задоволена, і каже, що відпочинок піде лише на користь діткам, дякуючи пропозиції від голови федерації профспілок Волині Іванни Дубинки-Філозоф.

Із містечка Пологи Запорізької області вдалося виїхати двом працівницям Пологівського хімічного заводу –  Альбіні Мінерошниченко та Лідії Дворській. На Волинь приїхали 8 березня, а коли до Польщі їх разом із чоловіками не пустили, вирішили зупинитися у Луцьку. Альбіна сподівається, що завод не постраждає, адже його продукція відома на всю Україну та постачається навіть сюди, на Волинь (а це – різні антисептики для води, миючі засоби та інше).

«Ми давно хотіли приїхати на західну Україну, подивитись, що тут цікавого, адже раніше відпочивати доводилось тільки на морі. Про Шацькі озера почули вперше, дуже тут сподобалось, особливо ліс, озеро, – зізнається Лідія. – Вчора катались на катамаранах, відпочивали на пляжі, хочемо ще потрапити на мотузковий парк».

Багатодітна родина Літників з п’ятьма дітьми раніше проживала у Первомайську Луганської області. У 2014 році, коли розпочалось АТО, а селище опинилось під окупацією, Літники виїхали на Харківщину в Ізюмський район. А вже наприкінці квітня, заледве зумівши виїхати з окупованої території з початком повномасштабного вторгнення, переїхали на Волинь, у село Гороховище, що на Любомльщині. Там родині дали безкоштовно житло, допомогли облаштуватися.

«Ми виїжджали практично без нічого, на блокпостах казали, що ми їдемо забирати батьків у Харків  та повернемось назад. І тільки після того, як у нас перевірили багажник та побачили, що в нас з собою немає речей, пропустили», – розповідають Оксана та Сергій Літники.

Багатодітна родина Літників

Тут, на Волині, почувають себе у безпеці, господарюють у своєму новому  обійсті. Разом із батьками приїхав відпочивати й син Олександр. Хлопець зізнається, що йому тут дуже сподобалося, особливо гарно тут, коли тепла погода та можна досхочу купатися у Світязі.

«Ми старалися зробити усе, аби людям було тут затишно. Подбали про здорове збалансоване харчування, комфорт у номерах, розваги, за що дякую місцевим  підприємцям Руслані Заяць, яка профінансувала харчування 6-ти дітей віком до 3-х років протягом 14 днів, та Валентину Дударчуку за надані катамарани. Організовуємо зустрічі з психологом – каже голова «Волиньтуристу» Федір Заяць. – Звісно, хотілося б, щоб оздоровитись в нашому краї могли б ще більша кількість людей, котрі зазнали жахіть війни, адже маємо для цього усі умови».

Більшість переселенців, котрі отримали можливість оздоровитись на Світязі, вперше побували на Волині, знайшли прихисток, почали нове життя. І переконані, що після війни обов’язково ще повернуться сюди, аби відпочити вже у мирній Україні.