«У бронежилеті та під свистом ракет»: лікар з Ковельської «екстренки» місяць допомагав колегам у Херсоні
-
-
>
-
>
-
>
1963
Упродовж місяця Олег Марценюк, лікар з медицини невідкладних станів Ковельського відділення екстреної меддопомоги, працював у Херсоні.
Як розповідають на сторінці Волинського обласного центру екстреної меддопомоги, для підсилення кадрової спроможності лікарень до роботи на території постраждалих регіонів (Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей) додатково, добровільно, залучаються до роботи медики з інших регіонів, в тому числі й Волині.
Серед медиків, котрі допомагали колегам у Херсоні, став ковельчанин Олег Марценюк.
«Херсон дуже гарне місто, багато зелені, але дуже постраждало від обстрілів. В дев’ятиповерхівках немає жодного цілого вікна. Всі віконні рами закриті фанерою. Стоять розбиті, покинуті автомобілі. Тривога і обстріли не вщухають. На кожній зупинці стоять бетонні бомбосховища, адже ніколи не знаєш в який момент почнуть бомбити. Але, не зважаючи на постійні обстріли, місто живе. На питання: «Чи поїдеш допомагати на деокуповану територію?», я без вагань погодився. Я знав, що мене чекає, але мене це не злякало. Як доброволець я записався ще в серпні і чекав своєї черги», – розповідає Олег Марценюк.
Працював лікарем з медицини невідкладних станів у складі бригади екстреної медичної допомоги КНП «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради.
«Здається робота така ж, як і тут, але в бронежилеті та під свистом ракет. Ніколи не знаєш чи пролетить повз, чи вкотре повезе. Б’ють навмання: у лікарні, житлові будинки, парки, школи, садочки, приватні будинки, одним словом у місця де військових немає й близько», – пригадує медик.
Екстрена медична допомога у Херсоні працює 24/7, але виклики бувають різні. Якось, зізнається чоловік, пролунав виклик на місце прильоту і він на власному досвіді пережив все жахіття війни.
Спочатку, як розповідає Олег Марценюк, приїжджає ДСНС, щоб перевірити чи немає мін, чи інших небезпечних для життя об’єктів, потім поліція, за ними авто швидкої допомоги. Спочатку рятують важкохворих, тому що їхнє життя висить на волосині. До епіцентру прильоту медиків не підпускають, занадто небезпечно.
«До нас виносять постраждалих на ношах, а ми після надання їм необхідної медичної допомоги транспортуємо в уцілілі заклади охорони здоров’я. Від нас залежить, в якому стані постраждалих прибуде в лікарню. У нас немає часу на роздуми, маємо діяти швидко», – розповідає лікар.
Також медик розповідає і про саме місто, яке з настанням вечора занурюється в темряву, темніє не тільки від пізньої години, а й від вимкненого світла. Більшість жителів міста пенсіонери. Багато жителів Херсона пішли захищати державу, хтось виїхав з дітьми. Херсон незламний, люди ні за яких обставин не підтримують ворога.
У день, коли медик повертався додому, пролунав сигнал тривоги, окупанти почали бомбити залізничний вокзал. У лікаря навіть виникали думки, що додому вже не повернеться... Але все закінчилось добре.
«Війна продовжується і кожен з нас має допомагати всіма своїми силами заради Перемоги. Адже тільки разом ми зможемо подолати цю ворожу навалу. Дякуємо вам за вашу мужність і відданість справі. Щиро раді вашому поверненню цілими і не ушкодженими», – йдеться у дописі волинських праціників швидкої.
