Перестало битися серце заслуженого працівника охорони здоров’я України з Рівненщини

Помер радник генерального директора ТДВ «Рівнефармація», провізор-організатор вищої кваліфікаційної категорії, відмінник охорони здоров’я, заслужений працівник охорони здоров’я України, член редакційної колегії газети «Медичний вісник+» Володимир Синяк. 

Володимир Васильович, життя якого обірвалося 21 вересня, був знаною та шанованою людиною в області. Тож ця тяжка втрата відгукнеться болем у серці багатьох людей – повідомляє газета «Медичний вісник+» у фейсбуці.

Народився він 27 листопада 1946 року в смт Мізоч Здолбунівського району Рівненської області. Закінчивши фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту, пройшов довгий шлях кар’єрного зростання. Спочатку його направили працювати в Казахстан, у місто Актюбінськ завідувачем контрольно-аналітичної лабораторії. Це була серйозна посада, тому подальші кар’єрні перспективи мали бути вагомими. Тим паче, що фахівців із відповідною вищою освітою на той час було дуже мало. Та сум за Україною переміг усі вагання, тож через рік Володимир Синяк повернувся до Рівного.

Тут йому запропонували роботу фармінспектора в Рівненському обласному аптечному управлінні, яке на той час мало в своєму підпорядкуванні понад 180 аптек. Згодом Володимир Васильович став старшим фармінспектором. А за кілька років - заступником начальника обласного аптекоуправління, і надалі 14 років трудився у тісному тандемі зі своїм старшим товаришем і вчителем Федором Доманюком.

Тоді в області будувалося дуже багато нових аптек, і Володимир Синяк курував ці будівництва. Багато їздив по районах, селах, вникав у всі проблеми, вирішував масу завдань.

Коли Федір Кирилович вийшов на пенсію, Володимира Васильовича призначили начальником аптекоуправління, яке в 1988 році було перейменовано на ВО «Фармація». У 1995 році це об’єднання перетворилося на ВАТ «Рівнефармація», головою правління якого був Володимир Синяк.

Робота для Володимира Васильовича Синяка завжди була на першому місці. Тільки в останні роки, вийшовши на заслужений відпочинок, він трохи віддалився від неї, але не покинув – був радником генерального директора ТДВ «Рівнефармація». Консультував керівників товариства, давав поради, постійно «тримав руку на пульсі» і переживав за своє дітище.

Володимир Васильович не тільки «горів на роботі» сам, а й зумів передати свій вогонь іншим. На Рівненщині фармацевтичну династію Синяків знають усі. Майже півстоліття пропрацювала у фармацевтичній галузі дружина Володимира Васильовича – Людмила Михайлівна, так само присвятила своє життя фармації і його донька – Ольга Володимирівна Садовник, яка й продовжує зараз справу батька, успішно керуючи ТДВ «Рівнефармація». Син Іван – заступник генерального директора ТДВ «Рівнефармація».

За роки роботи Володимир Васильович проявив себе висококваліфікованим спеціалістом, принциповим та досвідченим керівником, здібним організатором, ініціативним та відповідальним. Саме тому Володимир Васильович користувався заслуженим авторитетом серед фармацевтичних і медичних працівників Рівненщини та України. Колеги та друзі називали Володимира Синяка старійшиною: саме він стояв біля витоків галузі області на зорі незалежності України, а у кризові роки вивів фармацію в рідному краї до розквіту.

Володимир Васильович ніколи не прагнув відзнак і нагород, але вони у нього є, їх багато, але дві серед них особливі – це орден «За заслуги» III ступеня та орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня за заслуги з відродження духовності в Україні. Найбільшою ж нагородою для нього були повага людей і любов близьких.

Він був душевною людиною, готовою завжди прийти на допомогу, вмів цінувати справжніх друзів, був щирим патріотом та вболівав за збереження історії свого роду та своєї професії, плекав родинні цінності. Він став ініціатором створення єдиної в області аптеки-музею. А цінуючи пам’ять родинного кола, у власному домі обладнав та створив кімнату-музей, де зібрав речі з батьківської хати.

Життєвим кредо Володимира Синяка було служіння людям. Майже півстоліття він присвятив улюбленій справі, жив нею, працював і робив все, щоб людям, якими опікувався, працювалося легко і комфортно.

Він залишив по собі добрий слід на землі. Згадка про Володимира Васильовича житиме вічно в серцях тих, хто його знав, любив і шанував. Нехай упокоїться з миром його душа. Світла пам’ять та вічний спокій.