Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Донбаський синдром»: на Рожищенщині хочуть облаштувати центр реабілітації атовців

17:51 12.03.2021
1577

Проблема психологічної реабілітації атовців навіть на восьму році війни в Україні не вирішена досі. Попри створення Міністерства у справах ветеранів і окремих центрів, досі немає комплексного підходу і чітко відпрацьованого алгоритму допомоги тим, хто повернувся з війни. А таких лише на Волині – понад 16 000 осіб.

Однак на фоні інших областей, Волинь же показала дуже успішний досвід. Попри перипетії зі створенням комунального закладу «Центр реабілітації учасників АТО» на базі районної лікарні в Боголюбах, у Луцьку активно працює інша установа – «Центр допомоги учасникам АТО», яка розташувалась на вулиці Привокзальна, 12.

Читайте також: Депресія, меланхолія, психоз: як розпізнати небезпечний стан після пологів

Та через високий попит і потребу, цього приміщення для повноцінної роботи вкрай мало. Очолює центр психологиня Олена Звєрєва, яка окрім надання психологічних консультацій бійцям АТО, допомагає їм у розв'язанні всіх проблем. Також при центрі працює група швидкого реагування 4.5.0, яка постійно виїжджає на виклики по всій області у разі виникнення конфліктних ситуацій, чи надання екстреної психологічної допомоги бійцям. Але розмістити велику кількість атовців для постійної роботи й нагляду – у центрі немає змоги.

«З 2018 року працює група швидкого реагування і ми зіштовхнулися з тим, що не вистачає приміщення. Те приміщення, де ми розташовуємось нині, на Привокзальні,12 у Луцьку, має чотири кабінети з кухнею, які ми відремонтували. Але його реально бракує, бо хлопців, які потребують допомоги і психологічної реабілітації – набагато більше.

Проте на Волині немає такого центру реабілітації, де їх можна розмістити на 15-20 днів, в залежності від курсу, аби хлопці пройшли повноцінну психологічну і фізичну реабілітацію. Нині, у нас дуже багато викликів, а тому це питання постало вже досить гостро», – розповідає Олена Звєрєва.

Нещодавно вдалось підшукати оптимальний варіант приміщення. У селі Малинівка Рожищенської громади стоїть пусткою школа, яку довелось закрити в рамках укрупнення навчальних закладів. Зі створенням Рожищенської громади, школу передали з балансу районної ради в утримання громади. Однак використання коштів на малокомплектну школу було недоцільним, тож її просто закрили. Та з часом, якщо її не використовувати, вона просто прийде у непридатний стан і розвалиться.


Тож луцькі та рожищенські активісти, які займаються розв'язанням проблем атовців, пропонують створити на базі школи в селі Малинівка новий повноцінний центр для психологічної й трудової реабілітації атовців. Саме з такою пропозицією Олена Звєрєва та Валерій Шварцкоп приїхали до голови Рожищенської громади Вячеслава Поліщука.

«Нам потрібно приміщення цієї школи. Наша громадська організація готова взяти її в користування, привести до ладу і відкрити центр реабілітації. Відкриття такого центру в Малинівці – це великий плюс для села, а місце розташування просто ідеальне, адже село знаходиться практично в самому центрі Волинської області. Воно тихе і затишне, дещо віддалене від міської цивілізації, поруч річка Стохід та рибацькі угіддя. Тут буде чим зайняти хлопців.

Мені важливо щоб вони не просто приїхали і сиділи дуріли, а щоб кожен день був розписаний. Це місце дійсно затишне і комфортне для проведення реабілітації атовців. Я знаю, бо я там практично виросла у бабусі», – розповідає Олена Звєрєва.


Зокрема, за її попередніми підрахунками, площі приміщення школи вистачить на облаштування кімнат для постійного перебування атовців (15-20 днів в залежності від курсу реабілітації), та кабінетів для психолога, фізіотерапевта чи масажиста, санвузла і кухні.

Також вона пропонує поставити спортивний сектор з тренажерами, де займалися б і приїжджі атовці, і місцева молодь. На задньому дворі є закинуте підсобне приміщення, яке можна було б переобладнати під майстерню чи лазню.

Читайте також: Центр реабілітації після коронавірусу: чому він потрібний волинянам

За словами Валерія Шварцкопа, для хлопців, які повернулися чи повертаються зі Сходу, наявність такого центру є дуже важливою.

«Дуже багато хлопців не мають де приткнутися і довго не можуть соціально адаптуватись, знайти роботу і порозуміння з близькими. А тому у них виникають проблеми. В Малинівці вони б не тільки собі відпочивали чи займалися б роботою з психологом – вони б і працювали. Трудотерапія теж не мало значить.

На цій базі є можливість зробити цікавий унікальний проєкт. Це рішення має багато плюсів: з бюджету громади на школу не треба буде виділяти кошти, це – додаткові робочі місця для селян, адже буде потрібен персонал і школа не буде розвалюватись. Може хоч трішки село оживе», – каже Валерій Шварцкоп.

За його словами, бійцям і ветеранам АТО виділяють путівки в «Лісову пісню» чи «Пролісок», але вони не особливо хочуть туди їхати.

«Для чого мужику їхати в голі стіни незрозуміло куди і що там робити взагалі. Натомість вони йдуть на центр і там постійно кучкуються, бо їм потрібно спілкування в колі тих, хто їх розуміє. Їм потрібно спілкування у своєму середовищі. Тим паче часом під час відпочинку між цивільними і колишніми атовцями можуть виникати непорозуміння.

Тому такий центр має бути на Волині. Це те місце, де вони зможуть пройти психологічну реабілітацію, приїхати навіть з сім'єю. Тут зможуть порибалити і попрацювати – трудотерапія дуже корисна і має власний лікувальний ефект», – переконаний Валерій Шварцкоп.

На зустріч з головою Рожищенської громади також запросили і старосту Переспівського округу Віктора Лук'янчука. Він підтримав таку ініціативу, однак зауважив, що попередньо було прийнято рішення в невеликій частині приміщення облаштувати актову залу для проведення різноманітних заходів, оскільки клуб у селі практично розвалюється.

«Якщо мешканці громади не будуть проти – я тільки «ЗА» і сам долучусь до процесу. В першу чергу треба буде вирішити питання з документацією, адже свого часу школа була на балансі району, потім передали нам і наразі у нас є лише картка на об'єкт, однак немає ніякої іншої технічної документації.

Ми хотіли б там облаштувати актовий зал для проведення якихось заходів. Поставили вікна-двері і купили профіль, аби зробити перекриття даху. Ми планували спочатку закрутити процес, вирішити де ставити внутрішні перегородки, де сцену, а тоді вже виготовити всю технічну документацію.

Тому в цьому напрямку нам ще доведеться добре попрацювати, бо документів фактично ні на приміщення, ні на землю – немає. Ми вже все передали в Рожище», – пояснює Віктор Лук'янчук.


Очільник Рожищенської громади В'ячеслав Поліщук заявив, що до цього часу ще не зіштовхувався з цим питанням і не вивчав його більш предметно. Однак, зауважив, що в такому випадку потрібно провести збори селян і почути думку місцевих мешканців.

«Вже після цього треба буде нам всім домовитись про такий формат використання приміщення, аби у ньому комфортно розмістився і Центр для реабілітації атовців, і зробити цей актовий зал, і по можливості, я би дуже просив, залишити місце під кабінет фельдшера, якого в Малинівці немає. А так загалом я не маю нічого проти створення такого центру. Передача майна в оренду на громадську організацію – через систему ProZorro, це зрозуміло. На вас лишається питання облаштування і утримання», – сказав В'ячеслав Поліщук.

Олена Звєрєва зауважила, що розраховує на грантову підтримку міжнародних фундацій, місцевих бізнесменів та обласну владу.

«Міністерство ветеранів виділяє кошти на психологічну реабілітацію атовців, якої в Україні немає. Тому ці кошти розподіляють на санаторно-курортне лікування, де немає ні психологів, ні людей, які підготовлені до роботи з такими людьми.

В рік міністерство виділяє на психологічну реабілітацію кожного атовця 7 000 гривень. Це має бути не менше 40 годин роботи з психологом. Тому треба цілодобове проживання і контроль. Міністерству байдуже, чи це приватне підприємство, чи це центр допомоги – оформляється договір надання послуг і вони проплачують. Це закладено в бюджеті Міністерства ветеранів. Це один шлях фінансування», – каже очільниця центру.


Також є програми підтримки від НАТО. До прикладу, торік Міністерство оборони не спромоглось освоїти 20 мільйонів доларів на психологічну реабілітацію і гроші повернули. При розумному використанні – вони будуть йти саме на атовців, які потребують психологічної та соціальної реабілітації.

«Такий центр вирішує багато питань і розширює для цих хлопців горизонти: тут й іпотерапія, фізична та психологічна реабілітація, каністерапія, тілесно-орієнтована терапії і фізпроцедури, масажисти. Усе на місці.

Серед хлопців, які до нас приходять є багато крутих спеціалістів, які закинули свою справу, пішовши на війну. Починаючи від юристів і закінчуючи сантехніками і електриками вищого розряду. Але вони вертаються і тут ми матимемо чим їх зайняти. Тим паче під ідеєю, коли ти робиш щось для себе і свого побратима. Тому тут проблем з реконструкцією і розбудовую центру не буде – нам тільки завезіть матеріали і знайдуться хлопці, які стануть і все зроблять самі», – переконана Олена Звєрєва.

Таким чином, якщо місцева влада віддасть у користування усю площу школи, то в майбутньому тут можна буде одночасно розмістити до 100 осіб не лише з області, а й з усієї України. Досвід луцького центру допомоги бійцям АТО – унікальний, це відзначала і канадійська місія, яка приїжджала і пропонувала співпрацю. Але місця для реабілітації та комплексної роботи з бійцями – вкрай мало.

Зрештою, усі сторони зійшлись на тому, що новий центр потрібно створювати і приміщення Малинівської школи нині є найбільш слушним варіантом. Єдина проблема – відсутність документації на об'єкт. Тож голова Рожищенської громади В'ячеслав Поліщук запевнив, що найближчими днями з підлеглими візьметься за вивчення цього питання і підготовку до оформлення всіх необхідних документів.

Мова йде і про техпаспорт на приміщення і про документи на земельну ділянку. А це досить затратно в часі. Тільки після того можна буде вести мову про передачу об'єкту на утримання ГО «Центр допомоги бійцям АТО 4.5.0.».







Еля КОРОТИНСЬКА

Коментарі
Загрузка...
17 квітня
Сьогодні
Вчора
15.04.2021
14.04.2021
13.04.2021