Залаштунки медичного репортажу: як не приїхати у лікарню, якої нема

Відтоді, як в Україні стартувала медична реформа, у закладах охорони здоров'я багато що змінилося. Зміни є позитивні й негативні. 

Трансформація по-різному відбувається у різних закладах. Тому для того, щоб побачити цілісну картину, не достатньо побувати у великих лікарнях. Варто заглянути й в найвіддаленіші куточки. 

Деякі поради про те, як писати репортажі з лікарень та амбулаторій, на п’ятому West Media Forum розповіла журналістка Район.Медицина Наталя Хвесик. Колеги записали із виступу спікерки найважливіше.

Наталя Хвесик розпочала виступ з короткої розповіді про роботу видання.

«Район Медицина працювала за двома грантами. Спочатку ми писали про пандемію, про те, як виживають лікарні та спеціалізовані заклади. Потім ми перейшли на медичну реформу. Висвітлювали все через репортажі. Чесно кажучи, писати про реформу складніше в плані комунікації», – зазначила спікерка.

***

Якщо ви не писали раніше медичних репортажів, зверніть увагу на такі моменти:

1. Перш ніж їхати в лікарню, переконайтеся, що вона існує.

Перед стартом проєкту, який передбачав висвітлення медреформи, ми склали перелік населених пунктів, де хотіли побувати.

На тому етапі ми знали, що колись там була лікарня. Згодом виявлялося, що її закрили кілька років тому або нещодавно. На тому місці вже були хоспіси, амбулаторії, денні стаціонари, «соціальні ліжка»... 

Часто такі лікарні, зокрема районні, дільничні, вузлові (лікарні залізничників) приєднують до інших районних лікарень як структурний підрозділ. Тоді вони стають «вузлом на шиї» для керівників.

Читайте також: Вечірки, бізнес та вино: як в Україні популяризують науку

Часто ці відділення не відповідають вимогам Національної служби здоров'я України, тож не можуть фінансуватися її коштом. Місцеві бюджети також не хочуть виділяти на них гроші, тому тут виникають проблеми.

Одного разу ми збиралися їхати в дільничну лікарню Любешівського району. Виявилося, що там тепер вже відділення на 5 ліжок, воно знаходиться за 40 кілометрів від центральної районної лікарні, куди його приєднали. 

Також є заклади, які не закрилися, але утримувати їх не доцільно. Рекомендую звертати на це увагу при розмові з головним лікарем, тому що вони часто забувають про такі віддалені підрозділи. 

Ми планували написати репортаж з лікарні у Смідині, а виявилося, що там вже давно амбулаторія. До того ж там був конфлікт між керівниками громади та первинки.

Читайте також: Фейк про перелом за 15 тисяч або Які болі у експертів сфери охорони здоров'я

Мені казали, що я відкрила «скриньку Пандори», написавши про це. Цей матеріал набрав багато переглядів, завдяки йому ми зрозуміли, що така проблема не лише там. Тому якщо хочете додати емоцій у своє життя, візьміться писати про стосунки громади й «первинки».

2. У лікарів немає часу на журналістів. 

Коли ми писали про роботу в час пандемії, все було простіше. Можна було зустрітися з лікарями, пацієнтами, поговорити, написати матеріал. 

Коли почали писати про медреформу, це була катастрофа в плані комунікації. Як тільки ми дзвонили в лікарню і казали, що хочемо приїхати, то всі керівники одразу хворіли, у них з’являлися відрядження, наради, відпустки...

Дуже часто було таке, що ми переміщували поїздки в часі чи скасовували їх. Було таке, що чи сиділи під кабінетом лікаря кілька годин, бо в нього операція.

Лікарю все одно, що ти їхала 200 кілометрів і що в тебе горить дедлайн, він йде оперувати пацієнта або на амбулаторний прийом.

Одного разу ми пів дня були в медичному закладі, але так і не поговорили з головним лікарем, хоч була чітка домовленість.

Часто доводиться брати коментарі ввечері чи на вихідних або їхати в лікарню в інше місто дуже рано.

Читайте також: Ми всі профани: редакторка Liga.Life поділилася секретами створення текстів про здоров'я

Якщо хочете вписатися в дедлайн, то потрібно планувати все раніше. Потрібно враховувати, що може бути мало часу на спілкування з головним лікарем. Часто вони кажуть, що в них 10 хвилин, питають чи ми встигнемо за цей час. Важливо відсортувати, що можна дізнатися тільки в головного лікаря, а яку інформацію може розповісти заступник, медичний директор, головна медсестра.

3. Обережно з описами, все може бути не так погано, як здається.

У лікарях можуть бути напівосвітлені коридори, запах дезрозчинів, черги... Все це асоціюється з проблемами. Може здатися, що в лікарні гірше, ніж насправді. 

Був такий випадок, я потрапила у важке відділення, надто перейнялася історіями пацієнтів і перебільшила з описами. Після цього лікар говорив, що в них все не так погано. Очима медиків лікарня виглядає по-іншому. 

Тут питання, з чим ми порівнюємо. Якщо порівнювати з закордоном, то варто враховувати, що там і якість життя інша.

Читайте також: Як не привести на ефір дезінформатора: поради від журналістки Наталії Бушковської

Раджу уникати загальних фраз, не писати, що там «неприємно», «страшно». Можна написати, що на лікарні ластівки звели гнізда чи коридор не освітлюється, тоді буде чітка асоціація.

4. Географія має вплив.

Можна взяти такий чинник, як близькість до підприємств. В Маневицькому районі є торфове підприємство, воно суттєво поповнює місцевий бюджет. Завдяки цьому одна з громад змогла утворити свою «первинку», медики мають житло, за яке платить підприємство, пацієнти отримують ряд послуг безкоштовно.

У Нововолинську багато шахтарів мають професійні хвороби, в штаті потрібно мати профпатолога, але НСЗУ це не оплачує.

Може бути таке, що амбулаторія знаходиться в одній громаді, а належить до центру первинної допомоги іншої громади.

Можна простежити, що є конкуренція між громадами та лікарнями, і показати, як реформа допомагає крутішим лікарням «забрати» пацієнтів до себе.

Також на лікарні може впливати наближеність до зон відпочинку, залізничних вузлів і навіть в'язниць.

5. Шукайте цікаві історії.

Це можуть бути цікаві історії медиків, пацієнтів, лікарень чи амбулаторій. Вся медична реформа – історія про те, як було і як стало.

Раніше я думала, що в районах нічого цікавого немає, а виявляється, що такого дуже багато.

В одній лікарні хірург оперує під музику, робить складні операції. Рятував людей, яких збив потяг. Завдяки йому лікарня може отримати більше коштів, оскільки в хірургічному пакеті є коефіцієнт складності операцій. Складніші операції оплачуються більше.

Була історія про лікаря, який 42 роки тому почав розвивати лікарню, будував відділення, купував обладнання, а зараз все закриває і віддає це обладнання в інші лікарні. Коли дивишся на це очима лікаря, то це сумно і боляче.

Читайте також: Як писати про психічне здоров’я і не нашкодити: конспект за лекцією Дарії Озерної

В одному селі працює лікар з Донбасу, який так закохався в сімейну медицину, що приїхав працювати на Волинь. Сів в останній потяг перед карантином. Сам казав, що вчинив, як романтик.

В іншому селі в амбулаторії працює лікар з Луганщини. Він їздить до пацієнтів на своєму авто. Мав отримати службовий автомобіль, але цього не сталося. Дороги там погані, лікар витрачає на ремонт більше коштів, ніж йому компенсують.

В одній лікарні закрили пологове відділення, але взимку, коли дороги замітає снігом, туди привозили породіль. Гінеколог приймав пологи сам, не маючи відповідних умов.

В Ківерцях залізнична колія розділила місто на дві частини, через це виникла ще одна філія «первинки» по іншу сторону.

У Смідинській амбулаторії обігрівається приміщення на 500 квадратних метрів, а там працює один кабінет. Коли ми прийшли, сиділа одна медсестра і та без халата і маски. 

Якщо говорити з пацієнтами, то можна дуже багато дізнатися, наприклад, що вони платять за безкоштовні послуги. Буває, що завдяки співпраці з місцевою владою деякі платні послуги можуть бути безкоштовними для пацієнтів. Для прикладу, у Прилісному стоматолог лікує зуби безкоштовно.

6. Доведеться багато говорити про гроші та про коронавірус.

Якщо ми говоримо про медреформу, то значна частина розмови буде про гроші та коронавірус. В цей момент в головних лікарів часто вмикається режим «розказати все». Вони говорять так, ніби всі ремонти зробили та все обладнання придбали за останній рік. Тут важливо ставити багато запитань, перепитувати скільки прийшло грошей, коли, звідки, інакше можна заплутатися.

Під час екскурсії важлива уважність, адже лікарі обирають найкращі відділення. Зазвичай найгарніше в «хірургії» та «педіатрії». В інфекційне відділення бояться вести, але не тому, що переживають за безпеку журналістів, а тому, що ці відділення часто в пристосованих приміщеннях.

Якщо лікарі кажуть, що це не для запису, то дуже часто це спогади про медицину Радянського Союзу, розповіді про те, як добре було тоді чи погано зараз.

З власних спостережень, якщо в лікарні певні проблеми, то керівник буде казати, що реформа погана. Якщо головний лікар хороший менеджер, то він скаже, що реформа хороша.

Часто пацієнти не задоволені, обурені, бо мають на це підстави. Але буває, що вони хочуть таке, що зараз не передбачене законодавством. 

Читайте також: Хто і за що відповідає в українській системі охорони здоров'я

Я завжди дивлюся на лікарню, як на дім. Якщо вдома оцінюю чистоту по кухні, ванній кімнаті, то в лікарні дивлюсь на маніпуляційні, операційні, перев'язувальні... Буває, що хочеш знайти якісь хороші моменти й нічого не знаходиш, окрім букета, який подарували вдячні пацієнти.

На лікарню потрібно дивитися ширше, ніж на стіни та обладнання. Так, це важливо, але потрібно бачити там людей – пацієнтів, медиків.

При цьому потрібно мати межі, щоб емоції не взяли гору. Якщо сильно перейматися, то можна збитися з основного шляху.

***

Заходи відбулися за підтримки проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації

Катерина СІТОВСЬКА