Хто і за що відповідає в українській системі охорони здоров'я

В системі української охорони здоров'я досить важко зрозуміти, хто і за що відповідає, кому належать медичні заклади та чи завжди МОЗ винне у тому, що відбувається у вітчизняній медицині. 

Про ролі та зони впливу в системі охорони здоров'я розповів на п’ятому West Media Forum радник міністра охорони здоров’я України у 2018-2019 роках Матвій Хренов.

Верховна Рада ухвалює закони, формує бюджет та перерозділяє кошти.

Міністерство охорони здоров'я визначає стратегічні напрямки та закуповує дороговартісні ліки, проводить закупівлі та запроваджує окремі бюджетні програми. 

Медичні послуги для населення та ліки закуповує Національна служба здоров'я України.  Організація також опікується програмою медичних гарантій та рімбурсації.

Місцева влада володіє медичними закладами, а також визначає регіональні програми.

Читайте також: Як побудувати роботу медіа виключно на внесках від читачів: досвід румунського видання

Інші важливі «гравці» наразі відповідають за систему та якість тестування на ковід. Стандартизація клінічних досліджень у відомстві Державного експертного центру. 

Державне підприємство «Медині закупівлі» закуповує ліки та товари медпризначення.  На думку експерта, їх роль повинна зростати.

«На жаль, у нас досі немає системи «Єдиний медичний простір», тому є багато власників відомчих лікарень. Наприклад, лікарні, що належать залізниці, прикордонній службі... Інші Міністерства є власниками відомчих медзакладів. Однак так – у мирний час. А зараз – ковід. Важливо розуміти, що у кризу варто важливі питання вирішувати на національному рівні», – зазначив Матвій Хренов.  

На регіональному рівні складно розібратися хто за що відповідає. Тут є певна дуальність.

Обласний департамент охорони здоров’я має дві важливі функції – координування діяльності всіх лікувальних установ області, незалежно від форми підпорядкування (обласні, і міські…). Вони мають формувати регіональні маршрути та займатися розподілом державних закупівель. З іншого боку вони безпосередньо керують обласними закладами. На думку спікера, нульова дуальність є не дуже доброю.

«Це означає що є певні конфлікти.  Можуть бути «більш свої та менш свої». Вважаю, що все це має бути розділено. Управлянням має займатися та інституція, яка є при обласній раді, а вже координація – при обладміністрації. Поки такого немає», – каже ексрадник міністра.

Органи регіонального управління має наступну структуру: обласне управління охорони здоров’я, управління охорони здоров’я власника, адміністрація закладу.

Читайте також: Як болгарських журналістів-розслідувачів фінансують читачі

Щодо управління власника – це може бути управління, наприклад, громади. Вони безпосередньо управляють закладом на їх території.

«Піднімалося питання, що, можливо, цей рівень управління вже не потрібен, коли є адміністрація закладу. На мою думку,  вони все-таки потрібні. Тому що при органах місцевого самоврядування має бути інституція, яка лобіюватиме інтереси закладу охорони здоров’я, виступатиме координаційним містком між місцевою владою та лікувальним закладом», – додає Матвій Хренов.

Спікер пояснює, що така інституція повинна мати стратегічніше значення, а не лише перерозподіл коштів, як це було раніше.

Адміністрація закладу після реформи стала більш значущою. Керівництво медустанови може самостійно формувати напрямок розвитку закладу.  

Звідки медзаклади беруть гроші?

Частину доходу комунальні заклади охорони здоров'я отримують за програмою медичних гарантій. Що більше послуг вони надають, то більше грошей отримують.

Читайте також:  Читачі Української правди забезпечують 10% бюджету видання

Зазначимо, що відомчі лікарні досі не є частиною програми медгарантій

«У нас є приклади лікарень, які отримати плюси до своїх бюджетів. Однак є лікарні, які отримали менше. Оскільки вони маніпулювали даними раніше і насправді надають менше послуг, ніж можуть та мали б», – кажу Хренов.

Регіональні програми – це кошти від органів місцевого самоврядування. За них оплачують ті послуги, які може надати заклад охорони здоров’я, але вони не є частиною програми медгарантій.

«Регіональні програми ще не достатньо реалізовані. Вони можуть бути чудовим інструментом, але треба чітко прописувати всі процедури та процеси», зауважує Матвій Хренов.

Платні послуги

Послуги, які не є частиною програми медичних гарантій, медзаклади можуть надавати на платній основі.

Проте радник міністра охорони здоров'я зауважує, що існує маніпуляції, коли послуга є в мепрограмі, але лікарня вдає, що це не так.

Платні послуги є законними лише тоді, коли вони не частиною програми медичних гарантій.  Платні послуги для лікарні – це все те, що може підвищувати комфорт пацієнта: окремі палати, інше харчування, тощо.

Нормально, коли лікарня забезпечує право громадян і заробляє додаткові кошти. Так, лікарні можуть забезпечувати перевезення пацієнтів з  одного закладу в інший. Це може стати істотним джерелом надходження коштів в лікарню.

«Місцевий бюджет зобов’язаний оплачувати комунальні послуги лікарні. Все інше – право. Якщо є ресурс, можуть зробити в медзакладі ремонт, інвестувати в інші потреби», – каже експерт.  

Що стосується фельдшерсько-акушерських пунктів, то, каже Матвій Хренов, за умови правильної організації роботи коштів на його фінансування має вистачити.

Якщо грошей нема,  з фінансуванням повинні допомогти власники  медустанови.

«У фельдшерсько-акушерському пункті не обов’язково повинен бути лікар, оскільки там надають долікарські послуги. ФАПи варто розвивати», – зауважує спікер.

Також Матвій Хренов наголосив, що в Україні кваліфіковані лікарі-інфекціоністи. Втім у нинішніх умовах один лікар не може вилікувати всіх пацієнтів.

«Це питання системи. Зараз ми у стані надзвичайної ситуації. Якщо нема якісного управління системою – криза коштуватиме багато людських життів. Це не питання кваліфікації. Вони фізично не можуть робити свою роботу. Раніше у наших лікарень навіть не було навіть кисню і правильних боксів, системи вентиляцій, бо все це потребує інвестицій та коштів», – резюмував радний міністра.

Читайте також: Відтік підписників у медіа: причини та шляхи порятунку

***

Заходи відбулися за підтримки проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації

Олена ШВИДНЮК,
Марія МАРТИНЮК