Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Невиліковна хвороба: розмова про проблеми паліативної допомоги. ПОДКАСТ

20:05 21.09.2020
1751

В Україні зростає потреба в якісній паліативній допомозі – понад 600 тисяч пацієнтів потребують комплексної допомоги різних медичних фахівців, супроводу та підтримки потребують члени їхніх родин. За орієнтовними розрахунками щороку понад півтора мільйони людей потребують паліативної допомоги. Йдеться про допомогу невиліковно хворим людям, щоб зменшити їхній біль і вони могли спокійно відійти у вічність без страждань і мук.

На якому рівні паліативна допомога в Україні, у програмі «Район здорової людини», яка виходить в ефірі радіо CiD fm розповіли заступниця медичного директора комунального підприємства «Луцька міська дитяча поліклініка» Наталія Кеда та керівниця благодійної організації «Фонд боротьби з раком» Марія Адамчук-Коротицька.

Розмову також можна СЛУХАТИ В ПОДКАСТІ:

Попри те, що паліативна допомога в Україні є, як така, вже давно і останні кілька років інтенсивно розвивається, не всі знають, що означає це поняття, часто його зводять до знеболювальних та допомоги, яку надають пацієнту наприкінці життя. То, скажіть, що ж таке паліативна допомога?

Марія Адамчук-Коротицька:

– Паліативна допомога – це поняття широке і воно не тільки про біль. Насправді, це комплекс заходів, спрямований на те, щоб покращити якість життя паліативного пацієнта. Людина потребує паліативної допомоги тоді, коли новітні методи медичного лікування не можуть їм допомогти. Є такий такий вираз: «Якщо людину не можна вилікувати – це не означає, що їй не можна допомогти», тому паліативна допомога, хоч вона раніше в структурі охорони здоров'я була маловідома для пацієнтів і, можливо, не так багато їй приділяли уваги, насправді, це дуже важлива сфера допомоги, якої потребує значно більша кількість людей, яку ми можемо уявити.


Розрізняють два рівні паліативної допомоги – загальну і спеціалізовану. Які відмінності між ними?

Наталія Кеда:

– Ми в стані реформування охорони здоров'я і паліативну допомогу надають лікарі первинної ланкице первинний рівень паліативної допомоги, а спеціалізована паліативна допомога це вже робота мультидисциплінарних бригад, це може бути виїзна бригада, така, як створена в нас в дитячій поліклініці - з консультацією пацієнтів дома. Так є відділення паліативної допомоги і в дорослій службі в місті Луцьку, так само спеціалізована паліативна допомога це хоспіс, де стаціонарні ліжка і на жаль в Луцьку, як ми знаємо, що хоспісу вже немає.

Чи відрізняється паліативна допомога в Україні від закордонної?

Наталія Кеда:

– Я булі в Білорусі і Польщі. Перший білоруський дитячий хоспіс, який знаходиться в Мінську, працює понад 20 років, це не державна структурна одиниця. 15 років тому, коли я там була, хоспіс білоруський був єдиний на всю країну. В них були стаціонарні ліжка дитячі і є виїзні мобільні бригади, які забезпечували надання паліативної допомоги всім дітям Білорусі. Звичайно, центр знаходиться в Мінську, але були в них і регіональні мобільні бригади.

У лютому ми були в Польщі, там пацієнти знаходяться під опікою держави безкоштовно. Тільки є певні умови, за які доплачує пацієнт. Велику допомогу мають хоспіси в Польщі від благодійників, це значна підтримка.


Марія Адамчук-Коротицька:

– Відрізняється дуже, нам до розвинених країн далеко. Там навіть в маленьких містечках є хоспіси і це нормально, тоді, як у нас може бути один на п’ять областей і це вже за щастя. В маленьких містечках є і дитячі, і дорослі, це нікого не дивує. Якщо в нас здебільшого приміщення переобладнують під хоспіс, то там одразу будується, як потрібно.

– Чи змінала мед реформа паліативну допомогу в Україні?

Марія Адамчук-Коротицька:

– Багато медичних закладів, коли підписували договір з НСЗУ, вказували такий напрям діяльності, як паліативна допомога. Я знаю, що в нас на Волині багато закладів «первинки» можуть надавати паліативну допомогу.

Наталія Кеда:

– По місту Луцьку ми відкриті. Дитяча поліклініка підписала пакет по наданню паліативної допомоги дітям, створили відділення мобільної паліативної допомоги і, знаю, що при Центрі первинної медичної допомоги теж працює відділення, де обслуговуються і дорослі, і діти. Це тільки початок, будем розвиватись, але і будемо сподіватись на фінансову допомогу держави і благодійників теж.

Хто може отримати паліативну допомогу?

Наталія Кеда:

– Онкологічні хворі, з неврологічними ураженнями, тобто з ураженнями центральної нервової системи, також пацієнти з метаболічними захворюваннями, з генетичними захворюваннями, з вадами розвитку. Це може бути захворювання, яке не є смертельним, але невиліковне, сім'ї потребують також допомоги, та сама психологічна допомога це теж паліативна.

Чи змінилася за останні роки кількість хворих, які потребують допомоги: вони помолодшали, такі пацієнти чи постаріли навпаки?

Наталія Кеда:

– Допомоги потребують навіть вагітні мами, ще ненароджені діти, то звичайно медицина паліативна розвивається в сторону помолодшення, ну і звичайно людина будьякого віку, бо ніхто не знає скільки кому судилося прожити і це життя має бути достойним.

Марія Адамчук-Коротицька:

– Ми ж бачимо, що онкологічні хвороби зараз молодшають, інсульти також, якщо говорити про ці назології.

Донедавна лікарі побоювалися виписувати опіоїдні знеболювальні, тим самим прирікаючи пацієнтів на страждання, чи відома вам ця ситуація та яка вона на тепер?


Марія Адамчук-Коротицька:

– Так, таке було. Раніше дуже важко було отримати знеболення тому, що лікарі звітували за кожну ампулу морфіну, була жорстка політика в державі. Варіанта виписати додому, наскільки я знаю, такого не було, якщо казати неофіційно, то звичайно домовлялися з лікарями, просили. Останні кілька років ситуація змінилася, коли були внесені зміни в закони, і зараз лікар має право виписати знеболююче на 15 діб, це дуже великий крок. Вже не потрібно здавати блістери, як раніше здавали. Зараз на 15 діб виписують рецепт, людина може піти, взяти морфін в аптеці або інше прописане знеболювальне, це дуже великий крок вперед.

Наталія Кеда:

– Ще боялися, така була неправильна думка, звикання до наркотиків. Я працювала в дитячій гематології і досить часто зустрічалась з тим, що пацієнту болить і потрібно призначити адекватне знеболення, батьки боялися: «Ой, не призначайте, бо буде наркоманом». Нічого подібного, не настає звикання від морфіну. Біль не можна терпіти.

Іноді трапляється чути осуд в сторону тих, хто віддав хворих до хоспісу. Чи доводилось вам зіштовхуватися з подібним, як взагалі можливо подолати цей психологічний бар'єр типу: «Що ж подумають, то ж мій обов'язок - доглядати важкохворого»?

Наталія Кеда:

– Наше суспільство ще не звикло до таких хворих і ми часто думаємо не про те, щоб полегшити стан хворого, а про те, що про нас скажуть люди. В нас вже є інклюзивне навчання і цих діток треба соціалізувати як би там не було і здорові люди, діти повинні знати, що поряд живе дитина, людина, яка потребує допомоги. Дуже добре, що є такі класи, школи, де ці діти навчаються поряд з фізично здоровими, це навчає доброти і милосердя. Залишає слід співчуття і я думаю суспільство, маленькими кроками, але вилікується.

Запитання від слухачів

Паліативна допомога платна чи безплатна для пацієнтів?

Наталія Кеда:

– Має оплачувати Національна служба здоров’я України, частково на себе, ми сподіваємось, будуть брати благодійні фонди і громадські організації, тому для пацієнта вона має бути безоплатною.

Читайте також: Правда та міфи про вагітність в умовах пандемії. ПОДКАСТ

Марія Адамчук-Коротицька:

– Зараз по закону паліативна допомога вважається безоплатною, Наталя Михайлівна має на увазі, що звичайно такі пацієнти потребують додаткових розхідних матеріалів: калоприймачі, сечоприймачі, пеленки, памперси, цим не може держава повністю забезпечити, тому звертаються до благодійників. В нас така домовленість з поліклінікою дитячою, що наш фонд буде допомогати цими розхідними матеріалами, таком ми матеріалами намагаємось системно допомогати ЦПМСД №1 в нас в Луцьку, сильно витратні ці речі, але в загальному паліативна медицина є безкоштовною для пацієнта.

Чи правда що люди живуть довше, коли їм надають паліативну допомогу?

Марія Адамчук-Коротицька:

– Вважаю, що добрі і ласці, з гарною турботою живуть довше і краще, напевно, коли тебе люблять, про тебе піклуються, ніж, коли ти сам, покинутий з болем і нікому не потрібний, тоді самій людині хочеться вмерти, а коли тебе оточують любов'ю, турботою, в тебе є умови.

Чи готова Україна до легалізації канабісу, аби полегшити біль хворих?

Марія Адамчук-Коротицька:

Керівництво вважає, що це питання не на часі. Я вважаю, що це важливе питання, його треба впроваджувати.

Читайте також: Перша допомога при опіках. Правда та міфи про методи обробки ран. ПОДКАСТ

Міфи про паліативну допомогу

Невиліковно хворі діти найчастіше мають онкологічні захворювання.

Наталія Кеда:

– Невеликий відсоток онкохворих дітей потребує допомоги. Зараз лікування онкологічних хворих набагато краще, ніж як це було 20 років тому. Великий прорив онкологічна наука пройшла, високий відсоток дітей, які добре проходять терапію, виходять в ремісію, живуть повноцінним життям. Є діти, в яких зустрічаються рецидиви, але в цьому питанні Волинській області простіше, бо є онкологічний центр і ці діти, як правило, рідко потрапляють додому, вони отримують допомогу, лікуються до завершення свого життя. У дорослих відсоток зовсім інший, тому що більший відсоток захворювань на рак різних локалізацій.

Допомога дітям – це виключно полегшення симптомів.

Наталія Кеда:

– Це покращення якості життя, відновлення інтересу до життя, зацікавленість дитини до життя, навіть повернення якості життя в родині. Це просто невиліковні хвороби, скажімо, дитина потрапила в ДТП, так вона не ходить, вона пересувається на колясці. Ну це ж нормальна дитина, їй нічого не бракує, вона спілкується з друзями, вона талановита і розумна дитина, яка просто потребує паліативної допомоги, але це в соціальному плані здорова дитина. Так само є з вадами розвитку діти, вчаться в школі і вони вони потребують допомоги чи психологічної, чи соціальної, але вони реально здорові, нормальні діти.

Читайте також: Правда та міфи про лікування вуха, горла, носа. ПОДКАСТ

Морфій дієвий тільки в ін'єкціях.

Наталія Кеда:

– Ні. Є зараз різні форми: ін'єкція, таблетовані форми і для дітей у вигляді сиропу.

Дітей можна лікувати так, як і дорослих.

Наталія Кеда:

– Звичайно, всіх лікувати, мається на увазі, кожна нозологія має свій протокол лікування, але звичайно лікувати, як і дорослих.

Отримання паліативної допомоги означає швидку смерть.

Наталія Кеда:

– Ні, паліатив це не про смерть, це про життя.

Допомога невиліковним хворим це гроші на вітер.

Наталія Кеда:

– Ні, ні в якому разі, ми вже цю тему декілька раз повторювали, що невиліковно хворі це не є смертельно хворі, це є невиліковні хвороби, які потребують тривалого лікування і тому, це не є гроші на вітер.

Спілкувалася Неля МУЗИЧКО

Коментарі
Загрузка...
29 листопада
Сьогодні
Вчора
27.11.2020
26.11.2020
25.11.2020