Тривожні люди – старанні працівники. Правда та міфи про психічне здоров'я. ПОДКАСТ

Психіатрія – інший бік нашого життя, який вкотре доводить, що усі ми не ідеальні, кожен може в будь-який момент зійти зі звичного шляху.

Поговоримо про психічне здоров’я. Часто чуємо про велику кількість людей з психічними та психологічними захворюваннями, про те, що Україна посідає перше місце за кількістю психічних розладів у Європі. На сайті Міністерства соціальної політики йдеться про те, що, за оцінками фахівців, від різноманітних нервових розладів страждає кожен третій українець.

Більше про причини та лікування, про страхітливе ставлення людей до психіатричних лікарень, про те, як розпізнати таку проблему, поговоримо сьогодні з психіатром, завідувачем поліклінічного відділення обласної психіатричної лікарні Ігорем Мочарським.

Також розмову з лікарем можна слухати в аудіоформаті. Програма «Район здорової людини», ведуча якої Вікторія Жуковська, виходить в прямому ефірі на радіо СІD fm щопонеділка о 15:00.

– Пане Ігоре, що ж таке психічне здоров’я?

– Якщо говорити про офіційне визначення ВООЗ, то це стан благополуччя, у якому людина реалізовує усі свої здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у суспільство.

– Варто розрізняти хто такий психолог, психіатр і психотерапевт. Поясніть, будь ласка, різницю між цими поняттями?

– Психіатр – лікар з медичною освітою, який займається психічними розладами. Психолог – фахівець з не медичною освітою, який займаєтеся душевними проблемами, які не сягають ступеня психічного розладу, не застосовує медикаментозне лікування. Психотерапевт – фахівець, який може мати медичну освіту, а може й не мати її. Він займається душевними проблемами різного ступеня вираженості, робить це за допомогою психотерапії. Це не медикаментозне лікування, а швидше вербальне спілкування, за допомогою різних технік.

– Що стає причиною психічних порушень у людей?

– Цих причин є дуже багато, як при будь-яких інших хворобах. Досить часто це комплекс причин, які так чи інакше впливають на виникнення хвороби. Якщо розділити їх, спробувати класифікувати, то це генетично обумовлені причини або під впливом середовища: фізичний вплив, різного роду травми, хімічний вплив, можуть бути різні інфекції, тілесні хвороби, ліки, які приймають люди. Інша група середовищ і факторів – це різні психологічні впливи, стреси, що впливають на людину. Ще з моменту наскільки бажаною була вагітність, в яких умовах виховували дитина, яка була сім’я. Також впливає оточення, життєві обставини протягом всього життя. Сім’я, що опинилася у складних життєвих обставинах, може стати причиною психічного розладу. На психічне здоров’я впливають гострі стреси, переживання різних катастроф.

Читайте також: Дитячий стоматолог – це лікар і водночас психолог. ПОДКАСТ

– Як зрозуміти, що психічне здоров’я не в порядку?

– Якщо ми говоримо про власне здоров’я, то тут присутній суб’єктивний дискомфорт. Якщо людина відчуває себе не благополучно – це один із симптомів. Вона не може спати, відсутній апетит, чогось боїться. Другий фактор – втрата здатності справлятися зі звичними життєвими труднощами, коли все валиться з рук або людина не може спокійно спілкуватися з найближчим оточенням. Третій фактор, коли оточуючі звертають увагу людини на те, що в неї не все гаразд, радять сходити до психіатра. В цьому випадку можна припустити, що не все гаразд.

– Чи може людина сама витягнути себе з такого стану?

– Все залежить від того, який це стан, яка глибина розладу психіки, буває по-різному.

– Скільки волинян нині перебувають на обліку в психіатра?

– Це питання варто розділити на дві частини. Перше питання це облік, а друге це кількість людей. Справа в тому, що офіційно психіатричного обліку вже кілька років немає. В цьому сенсі ніскільки людей не перебуває на обліку. Зараз це виглядає так, що людина приходить до психіатра, або якогось іншого лікаря, з певними скаргами. Це можуть бути головні болі, безсоння, певні голоси в голові. Буває так, що прийшла раз, прийшла вдруге, а потім не приходить – тоді лікар не знає, що сталося. Можливо, ця людина одужала або пішла до іншого лікаря, можливо лікується в якийсь інший спосіб. В такому випадку картка певний час зберігається в реєстратурі, незалежно від того, на обліку вона чи ні.

Читайте також: «Сезонну алергію слід лікувати не в сезон», – алергологиня Оксана Критюк. ПОДКАСТ

Якщо говорити про поширеність, то точної кількості ніхто не знає, немає способу її встановити. Є певні епідеміологічні дослідження, які проводять університети на Заході по поширеності тих чи інших психічних розладів. Встановлено, що кожна 10 людина протягом життя може пережити один чи кілька епізодів депресії або тривожних розладів. Люди страждають на шизофренію, але не всі звертаються за медичною допомогою. Хтось звертається до інших спеціалістів, хтось намагається вирішити це через алкоголь чи сімейне насилля. Жінки намагаються вирішити ці питання через церкву. Буває, що душевні переживання проявляються у вигляді тілесних симптомів. Тоді вони ходять по лікарях, проходять обстеження, а насправді мають розлад психіки. Буває, що проблема не турбує саму людину, лише її оточуючих.

Інколи люди не можуть прийти до психіатра, бо для цього потрібно їхати світ за очі. Наприклад, людина в селі має власне хазяйство, тому не може це покинути. Буває, що просто немає грошей... Є категорія людей, які не звертаються до психіатра через тавро суспільства.

– Чому й досі поширений страх психіатрів?

– Певною мірою через той самий облік. В малокультурному суспільстві поширена ксенофобія, ніби ми, нормальні, намагаємось відштовхнути від себе ненормальних, бо вони заважають нам жити. В міру нашого цивілізування цей страх потрохи зменшується.

– З якими пацієнтами найважче працювати?

– Найважче з тими, хто заперечує свою проблему. Коли людина не хоче прийняти цього, відчувати себе гіршим від інших. Буває, глибокий психічний розлад позбавляє людину можливості думати, сприймати інформацію. В такому випадку можливості допомогти дуже обмежені.

Читайте також: «Скаче» тиск – зростає загроза інсульту», – професор-кардіолог Андрій Ягенський. ПОДКАСТ

– Які існують види психічних розладів? В чому їхня особливість?

– Є затверджена міжнародна класифікація розладів психіки і поведінки. У ній є дев'ять розділів, в кожному – по два чи три десятки різних психічних розладів. В інтернеті можна знайти цю класифікацію та почитати, думаю, що більшість людей знайде там діагноз, що підходить їм або їхнім близьким.

Якщо говорити про розуміння закону, то Закон «Про психіатричну допомогу» виділяє тяжкі психічні розлади: виражені порушення котроїсь із функцій психіки, свідомості, волі, пам’яті, уваги, мислення, інтелекту, які позбавляють людину можливості адекватно сприймати оточуючу дійсність, свій психічний стан та поведінку. Якщо говорити простими словами, то це божевільні або недоумкуваті люди. Всі інші випадки закон відносить до не тяжких. Для закону це важливо, бо людям з тяжкими психічними розладами можна надавати медичну допомогу примусово, а іншим – за жодних обставин не можна надавати психіатричну допомогу примусово.

Якщо говорити про види по тривалості розладів, є гострі розлади, які тривають години, дні, тижні або кілька тижнів. Э затяжні, які можуть тривати кілька місяців, а є хронічні, що тривають роками. Хронічні розлади можуть бути весь час присутні або протікати хвилеподібно, коли є загострення, є ремісії, коли симптомів майже немає.

За походженням вони поділяються на органічні та неорганічні. Органічні – це різноманітні фізичні та хімічні фактори, хвороби мозку. Є також розлади, які відносять до неорганічних, бо їх причина немає чогось видимого та матеріального.

Читайте також: «Пацієнтам із важкою серцевою та дихальною недостатністю лапароскопія протипоказана», – хірург Олександр Масіков. ПОДКАСТ

Ще один поділ: хвороби та патологічні стани. Психічні хвороби – те, що має певний перебіг, в один момент вона починається, протікає та завершується. Патологічний стан – вада психіки, що присутня в людини протягом всього життя, не схильна до прогресування. Вона може бути виражена в різному ступені, наприклад: розумова відсталість або психопатія. Така людина може навіть не потрапити в поле зору психіатрів.

– Хто опікується психічним здоров’ям населення?

– Тут варто знову розділити питання на опіку над профілактикою психічних розладів та опіку над людьми з психічними розладами. Ми маємо певне уявлення про те, як би воно мало бути та те, як воно є в реальності, бо тут теж велика різниця. Якщо ми говоримо про опіку з боку суспільства, то різні суспільні та державні інституції. Про профілактику має дбати сім’я дитини, перші лікарі, школа, інші навчальні заклади, різноманітні медичні спеціалісти, щоб наслідком певної хвороби не стали проблеми з психікою. Поліція повинна займатися домашнім насиллям, щоб чоловіки не тероризували жінок, дітей, бо це може дійти до глибокої депресії чи самогубства.

Якщо говорити про опіку над хворими, то тут є психіатрична служба, яка складається з амбулаторної служби та психіатричних стаціонарів, які зараз суттєво скоротилися. Існують заклади соціального захисту, в амбулаторних умовах – центри, що надають різні побутові послуги, а є інтернати, люди туди поміщаються на постійне проживання. Є інклюзивні заклади освіти, де займаються дітьми з психічними відхиленнями, є поліція, яка зобов’язана реагувати на протиправну поведінку таких людей. Це те, як воно мало б бути.

Якщо говорити про те, як воно є в реальності, то можна сказати, що ніхто особливо не опікується, порятунок – справу рук самих пацієнтів та їх сімей. Наразі НСЗУ платить медичному закладу за прийом психіатра 49 гривень. З цих грошей на зарплату спеціаліста піде 10 гривень. Для того, щоб він заробив собі на мінімалку, то йому варто прийняти 20 чи 30 людей. В такому випадку знижується якість прийому, це просто швидкий запис в картку, рецепт і прощання.

Стаціонари переповнені хронічними хворими. Поліція досить мляво реагує на такі виклики, вони посилаються на те, що не можуть нічого вдіяти, радять викликати психіатра. Насправді виїзного психіатра не існує. Заклади соціального захисту зараз також скорочуються. Буде так, що значна кількість хворих буде просто ходити по вулиці. Як і на Заході, тут будуть певні райони в місті, де такі люди концентруються. Навіть якщо держава буде опікуватися цим питанням, то таке майбутнє нас чекає, адже навіть в багатих суспільствах так є. Держава поки не багатіє, тому я думаю, що в майбутньому ситуація буде лише погіршуватися.

– Як допомогти людині, яка не хоче допомоги?

– Якщо в людини тяжкий психічний розлад, то допомогти можна примусово. Допомогти можна в тому випадку, якщо вона вчиняє дії, що становлять небезпеку для життя та здоров’я інших. Або ж в тому випадку, якщо вона зовсім безпорадна, не може задовільнити власні потреби. Якщо так, то психіатр має право прийняти рішення про її госпіталізацію або звернутися до суду з таким рішенням. Насправді це також дуже складно зробити, адже суди, усі контролюючі органи, покладають на психіатрів збір доказів протиправної поведінки. В спеціаліста немає таких інструментів для слідкування, немає допитів свідків, тому це дійсно складно. До того моменту, поки ситуація не дійде до певного форс-мажора.

Якщо це не тяжкий випадок, все одно не вдається переконати людину, то потрібно дистанціюватися. Деякі люди продають квартири через те, що мають проблемних сусідів. Туди в’їжджають щасливі нові власники, які через місяць починають розуміти, куди вони потрапили.

Читайте також: «Шкіра має генетичну пам'ять», – дерматологиня Леся Карпюк про користь і шкоду засмаги. ПОДКАСТ

Якщо говорити про досить поширені в містах ситуації, що пов’язані з порушенням санітарного благополуччя, то тут немає конкретного критерія, що визначає небезпеку. Психіатр не може довести свою правоту, суд відмовляє в примусовому лікуванні.

– Для більшості пересічних людей психіатрія маловідома і таємнича сфера. Чи відрізняється лікування психічнохворих людей в Україні за рівнем від Західної Європи?

– Так, звичайно. Воно відрізняється, як і лікування усіх інших хвороб. Все впирається в недосконале законодавство, яке нікому змінювати, бо законодавець зайнятий іншими проблемами. Наступна причина – бідність, неефективна система медичної допомоги. Наразі її пробують реформувати, але не дуже вдало.

– Чи правда, що у більшості пацієнтів психічні розлади починаються в дитячому віці?

– Не правда, адже в дитячому віці починається лише якась частина психічних розладів. Це не мала частина, але в деяких людей більша частина життя проходить благополучно, а в певний момент починають виникати проблеми.

– Психічні хвороби піддаються повному лікуванню чи це діагноз на все життя?

– А хвороби внутрішніх органів піддаються повному лікуванню? Є абсолютно різні хвороби. Є ті, що взагалі не потребують лікування, є ті, що виліковуються повністю, але є й ті, що погано піддаються лікуванню.

– Що робити з іміджем «психушки», адже через це люди приховують, що звертаються за допомогою? Якщо дізнаються, що людина, як кажуть в Луцьку, «в Липинах», то це тавро. Це лікарня має поганий імідж чи суспільство не навчилося бути толерантним?

– Я думаю, що лікарня має поганий імідж, але і суспільство досі не навчилося бути толерантним. В лікарні умови далекі від комфортних, стаціонарні відділення складені так, що є люди з гострими проблемами змушені перебувати в некомфортних обставинах.

Якщо говорити про суспільство, невідомо, коли в нас буде рости рівень толерантності до людей, які чимось відрізняються. Тут навіть не важливо, що саме відрізняється: колір шкіри, сексуальні вподобання, діагноз... Думаю, що враховуючи тенденції, значна частина психіатричної допомоги піде в приватну практику, де точно гарантують анонімність, як в усьому світі. В Польщі практично немає психіатрів у поліклініках, лише приватна практика або амбулаторні лікарі. Люди приходять туди, не бояться зустрітися з сусідом, що сидить біля іншого кабінету в черзі до невропатолога.

– Епідемія коронавірусу і карантин вплинули на психіку волинян? Як це все може відобразитися на психоемоційному стані, хто в групі ризику?

– Я в своїй практиці не зустрічав людей, на яких позначилася ця епідемія. Наразі не бачу дотримання самоізоляції: всі розслаблені, ніхто не зважає на всі заклики. Поки не видно, щоб на когось це дуже впливало. Люди живуть в повній впевненості, що вони не захворіють, а якщо захворіють, то в нас достатньо ефективна медицина, яка їх вилікує. Їх обов’язково повинні госпіталізувати, навколо будуть бігати няні, їх будуть капати за державний кошт, все буде добре, однак це ілюзія. Якщо говорити про період самоізоляції, думаю, що найстресовішою вона стала для тривожних людей, які схильні перейматись, гіперболізувати життєві труднощі. Стресом це було ще й для тих, хто щось втратив в економічному плані, наприклад, якщо постраждав бізнес. В такому випадку це серйозні переживання. Також постраждали маломобільні групи населення, які були закриті на поверхах.

Наразі від цього страждають працівники профільних лікарень, які працюють в пекельних умовах, наражаються на небезпеку. В зоні ризику сімейні лікарі, які також наражаються на небезпеку, їм ніхто не буде виплачувати 300% компенсації. Не буде ж людина ходити по квартирах чи сидіти на прийомі в цьому скафандрі.

– В Україні триває війна, економічна криза, як ці фактори впливають на психічне здоров’я людей?

– Бідність нікого не оздоровлює, думаю, що зубожіння в першу чергу, впливає на людей. Війна не всіх зачіпає, більшість людей вже абстрагувалися від цього. Вона торкається тих, хто бере в ній участь, членів їх сімей, людей, що емоційно втягнені в неї. В багатьох настає вигорання, зокрема волонтерів, медиків, психологів. Ніхто ж не займається підживленням їх душевних сил. Військові, що беруть в ній участь, зазнають певних травм, контузії, згодом посттравматичні психічні розлади. Якщо в Луцьку є кілька реабілітаційних центрів, то в районах, селах цим ніхто не займається. За минулий рік в нас було п'ять судово-медичних експертиз по самогубцях після АТО, в цьому році їх вже троє. 

– Подейкують, що добрий психіатр це той, хто може абстрагувати свої знання від буденності, це правда?

– Доводиться жити по такому щільному графіку, що давати номер телефону, запрошувати на прийом не дуже хочеться. Ще один нюанс: лікарям перестали платити зарплату, в силу обставин, тому мотивація ходити і шукати додаткову роботу мінімальна. З іншого боку, як би ви відреагували, коли до вас підходить психіатр, пропонує допомогу? Тут є ризик, як мінімум, образити людину. Я думаю, що в такій формі це навряд практикується.

– Як зберегти своє психічне здоров’я?

– Як зберегти своє здоров’я взагалі? Якщо ми говоримо, що в здоров’ї значна частина генетичної складової, як на це вплинеш? Тут дуже складна ситуація, так само, як і економічна ситуація. Можна впливати на щось, що в твоїх силах, а тут все банально. Уникайте травматичних і токсичних впливів, видів діяльності, що пов’язані з великими ризиками для здоров’я, якщо ви там, дотримуйтеся правил техніки безпеки. Не можна нехтувати засобами індивідуального захисту. Якщо говорити про дозвілля, слід вести поміркований спосіб життя. Якщо, наприклад, в людини було три травми голови, не варто ходити по нічних клубах, де є ризик отримати по голові знову. Велике значення має робота, яка приносить моральне та матеріальне задоволення, гармонійна сім’я, фізична активність. Доведено, що фізична активність сприяє емоційній розрядці, профілактує недоумство або сповільнює його розвиток. Важливо відпочивати, отримувати позитивні емоції, мати хобі, зустрічатися з друзями, їздити на природу.

– Є жарт, що психіатру з часом потрібен особистий психотерапевт. Як ви боретеся з поганим настроєм, депресією? Чи такого у психіатрів не буває?

– Психіатри такі ж люди, як і всі інші. Є люди, які взагалі не мають поганого настрою, ніби виграли джекпот, мають позитивний характер по життю. Вони легко долають життєві труднощі, не переймаються ними, а в когось навпаки, тоді вони мають шукати способи вирішення проблем. Деколи доводиться приймати ліки, деколи можна звертатися по допомогу до колег. Ми боремося так само, як і всі люди.

Запитання від людей

– Як розгледіти психічні розлади у своїх близьких? Що повинно насторожити?

– Це наші близькі, тому ми знаємо, як вони поводяться в тій чи іншій ситуації у звичайному житті. Якщо ми бачимо, що їхня поведінка змінилася, зміни стійкі, вони утримуються протягом певного часу, ми не отримуємо конкретного пояснення цьому. В такому випадку є підстави припустити, що це може бути ознакою психічного розладу. Якщо говоримо про людей, яких знаємо менше, є такий діагностичний критерій, як поведінка з відхиленням від культуральної норми. Існують певні загальноприйняті норми поведінки в певних ситуаціях. Наприклад, на пляжі прийнято ходити в купальнику. Якщо вчителька прийде в цьому купальнику на урок, то є підстави припустити, що з нею не все гаразд. Все залежить від середовища, в деяких культурах заведено ходити з кільцями в носі, а в деяких це виглядає, як поведінка з відхиленнями. На Волині поширено змовляти вроки чи їздити до монахів. Якби цим займався хтось в Норвегії, то родичі агітували би за похід до психіатра.

– Чи помітили ви присутні психічні розлади у луцького терориста?

– У мотивації його поведінки можна припустити, що в нього є ознаки психічного розладу. Представники слідства заявили, що буде проведена психіатрична експертиза, яка буде розбиратися.

– Шизофренія – заразна хвороба? Чи завжди вона передається генетично від родичів?

– Шизофренія точно не заразна, а щодо генетики, то передається в половині відсотків. Є таке поняття, як пенотратність генів, воно може проявлятися в певному відсотку генів. Це залежить від агресивності генів, від того, які середовищні фактори впливають на цю людину. Можна з цим геном прожити все життя, померти в глибокій старості від іншої причини.

Міфи та їх спростування

– Люди з психічними розладами є соціально небезпечними, тому потребують ізоляції.

– Частина людей з тяжкими психічними розладами, дійсно, в певні періоди являють собою соціальну небезпеку, потребують ізоляції в психіатричному закладі. Таких людей не великий відсоток, більша частина тих, хто реально небезпечний, мають психічні розлади, які не сягають ступеня важких. Саме тому до них не може бути застосована норма про примусову ізоляцію. Переважна частина людей з тяжкими психічними розладами не становить очевидної небезпеки або лише для членів своєї сім’ї. Агресивні дії 90% людей спрямовані на найближче оточення.

– Алкогольна чи наркотична залежність – ознаки того, що людина є психічно не здоровою.

– Я б не назвав це міфом. Залежність – сама по собі психічний розлад, вона входить в цю класифікацію під кодом F10. Залежність досить часто формується на тлі якихось інших психіатричних проблем або емоційних розладів. Психічні розлади можуть бути наслідком цієї залежності. Є цілий спектр таких розладів, які йдуть за залежністю. Це досить співдружні поняття. Вживання алкоголю чи наркотиків може стати каталізатором цих розладів.

– Люди з психічними розладами не найкращі працівники на роботі.

– А люди з іншими хворобами нормальні працівники? Роботодавці дуже люблять людей з певними хворобами? Є психічні розлади, які роблять людину кращим працівником. Тривожні та не впевнені в собі люди дуже ретельні виконавці, дуже дорожать своїм робочим місцем. Їм варто лише знайти свою нішу з обмеженою сферою відповідальності, тоді роботодавець ними не натішиться. Звичайно, є люди, які створюють суттєві проблеми, тоді вони не затримуються довго на одному робочому місці.

– Людину можуть покласти в психічну лікарню примусово.

– Так, можуть покласти примусово. Для цього є визначені законом підстави.

– Від ліків люди стають «овочами».

– Дійсно, частина ліків людину «притуплює», має побічні дії у вигляді загальмованості рухів, створює враження «овоча». Це стосується дешевих старих ліків. Так, вони надійні та ефективні, але мають побічні дії. Якщо говорити про умови стаціонару, то там, в силу обмеженого фінансування, лікують такими ліками, бо інші лікарня немає права купляти або немає грошей.

– Кажуть, що психічні розлади не виникають у дітей та підлітків, усі ознаки, що можуть в них бути – лише особливості віку, вони їх переростуть.

Це не правда, бо є ціла галузь медичної науки, яка називається дитяча психіатрія, займається розладами у дітей та підлітків. В міжнародній класифікації захворювань є розділ про проблеми, які починаються в дитячому та підлітковому віці.

– Депресія – ознака ліні, поганого характеру та небажання щось робити.

– Депресія і лінь – різні речі. Депресія – розлад емоцій, а лінь – розлад волі. Ця воля може пригнічуватися під час депресії, бути одним з симптомів. Лінь може бути без депресії, так, людина лінива, вона почуває себе дуже комфортно, не страждає від цього, страждає її оточення. Не кожен поганий настрій – депресія. Там є певні критерії, є тривалість і багато іншого.

– Люди з психічними захворюваннями є жорсткими та небезпечними.

– Психічні захворювання є різні, ми про це сьогодні говорили. Якісь з них є дійсно небезпечними, а якісь невпевнені в собі, боязкі, тому стають жертвами в руках інших.

– Навіщо йти до психіатра чи психолога, це стороння людина? Я можу поговорити з кумом, другом, мамою, вони мені дадуть пораду, бо мене знають.

– Можливо, в якійсь частині випадків це може допомогти, залежить від того, які це люди. Люди ж не ходять з кожною тілесною хворобою до лікарів, та сама ситуація тут. Деколи може допомогти розмова з близькою людиною.

– Людям з психічними розладами ніколи не стане краще, їх неможливо вилікувати.

– Проводимо аналогію з будь-якими іншими хворобами. Якісь проходять самі по собі, якісь варто підлікувати, а якісь неможливо вилікувати, можна вивести в легший стан, підтримувати нормальний спосіб життя. Є стійкі дефекти, які не піддаються лікуванню.

– Психіатри не консультують своїх друзів.

В якійсь частині цей міф правдивий. Там, де це пов’язано з інтимними речами, необхідністю змушувати людину змінювати життєві стереотипи, а буває, що це може допомогти.

Спілкувалася Вікторія ЖУКОВСЬКА

До друку підготувала Катерина СІТОВСЬКА