Кров – це життя наших бійців, або Як працює відділення трансфузійної допомоги у Володимирі

Життя скількох сотень чи тисяч бійців та цивільних людей вдалося врятувати завдяки донорам та тій крові, яку заготовляють для військових та цивільних медзакладів у Володимирському відділенні трансфузійної допомоги Волинського обласного центру служби крові – рахувати не беруться. А гасло «Кров рятує життя» стало для працівників закладу аксіомою. Бо кому, як не медикам, знати, наскільки там, на війні, у прифронтових госпіталях, від наявності чи відсутності крові можуть залежати людські життя.

Саме працівники Володимирського ТМО та відділення трансфузійної допомоги у Володимирі 24 лютого 2022 року одними з перших здали кров для потреб медзакладів, які опинилися на лінії війни.

Директор відділення трансфузійної допомоги Володимир Панащук зазначає, що їхня установа працює ще з 1990 року, і щороку тут заготовляють від 1,5 тисяч літрів крові.

«Наприклад, минулого року, коли Росія вторглася в Україну, ми заготовили 1800 літрів крові від 3800 донорів. В середньому в місяць приймаємо до 300 донорів. Це та норма, яка дозволяє нам працювати в межах потреб», – зазначає Володимир Панащук.

Керівник закладу додає, що є потреба в заготівлі рідкісних груп крові, як ІІІ(-), ІV(-). Щомісяця відділення відправляє кров та його компоненти у військові госпіталі, які працюють на сході країни. Адже більшість станцій переливання крові там не функціонують. Тому на допомогу їм приходять станції переливання крові тут, на заході.

Перед здачею кожного донора перевіряють на рівень гемоглобіну в крові, а після забору – на наявність чотирьох інфекцій – сифіліс, ВІЛ, гепатитів В і С. Далі її розділяють на плазму та еритроцити. 

Крім того, у відділенні трансфузіології з крові випускають і такий препарат, як кріопреципітат (для лікування хворих на гемофілію). Для цього мають усе нове необхідне сучасне обладнання, яке закупили за кошти закладу, та перейшли на європейські стандарти роботи. Тому потужностей для того обсягу роботи та викликів, які поставила перед службою трансфузіології війна, вистачає.

«Об’єми заготівлі крові значно збільшилися під час війни. Але ми були до цього готові. Забезпечуємо кров’ю і державну цивільну медицину, і військові медичні заклади. Стараємося регулювати запаси донорської крові так, щоб і вистачало усім, і зайвого не залишалось. Бо термін придатності еритроцитів – від 30 до 45 днів, замороженої плазми – до трьох років. Тому запаси поповнюємо щомісяця», – каже Володимир Панащук.

Стосовно організації донорства, то в останні роки відділ не практикує виїзну систему заготівлі, оскільки порушується холодовий ланцюг. Та і якість донорської крові після далекої дороги дуже втрачається. Інша справа – коли донорство організовують у близьких до станції місцях. 

Окрім того, тепер увесь процес донорства – комп’ютеризований, тож і везти усю апаратуру – затратно в часі.

Однак з 24 лютого минулого року нарікати на брак донорів у Володимирському відділі трансфузійної допомоги не доводиться. Часто їх ставили в чергу на інші дні. Зараз, каже Володимир Панащук, стараються організовувати роботу так, аби кожна громада долучилася до постачання донорів крові. 

Як приклад ставить Нововолинську громаду, котра щотижня у певний день організовує доїзд людей. Окрім того, є розпорядження обласної ради, де кожній громаді доведені плани з організації донорства, варто лише їхнім керівникам включитися в роботу.

«Свого часу ми активно працювали із санаторієм «Лісова пісня», що в Шацькій громаді, хороша співпраця і з Головненською громадою. Допомагають нам і Володимирська громада та військова частина. Але звісно, хотілося б кращої співпраці з боку деяких громад», – зазначає директор закладу.

Донорську кров чи її компоненти у лікарнях використовують при операціях, особливо – при невідкладних станах (аварії, травми, опіки, гінекологічні та інші кровотечі). У таких випадках організовують донорів-родичів, хоч це – і затратний процес для рідних. 

Тож з лікарнями, які потребують донорської крові, також перейшли на систему взаєморозрахунку: скільки донорів організують від їхнього закладу – стільки крові й отримають. Покладають надії у відділі трансфузійної допомоги на те, що Володимирське ТМО отримає статус кластерної лікарні, де збільшиться кількість операцій, а відтак – і потреби в донорській крові.

Володимир Панащук також розповідає, що донорів організовують через соцмережі. Здавати кров за новими стандартами донорства можуть люди від 18 до 60 і більше років (за станом здоров’я), вагою не менше 50 кілограмів. 

Перед тим, як здати кров, донорам радять підготуватися: за декілька днів до того не вживати алкоголь, напередодні – жирної та гострої їжі, столового буряка, молока. Сніданок донора має бути легким, але ситним, інакше втратиться якість крові. 

Після кровоздавання людям обов’язково пропонують солодкий чай та печиво.

Долучають до донорства місцеві підприємства Володимирщини – птахофабрику, працівників освітянських закладів, військових. Серед тих, хто регулярно постачає донорів до Володимирського відділу трансфузійної допомоги є Нововолинська лікарня. 

Цей процес курує завідувач лікарняного банку крові, лікар з 52-річним стажем, заслужений донор України Володимир Середюк. Він сам 35 років опікувався службою крові, та досконало знає найменші нюанси роботи.  

«Донорство крові – це великий об’єм роботи. Найперше, потрібно мати базу донорів. Кров придатна після заготівлі 42 дні, в цей період або вона використовується для переливання, або ж її утилізують як непотрібну. Якщо за раз зібрати 100 донорів, то 50% їхньої крові точно піде в утилізацію. Якщо ж давати невелику кількість донорів, але регулярно, то ця кров стовідсотково буде використана за призначення», – наголошує Володимир Середюк.

«В перші два місяці початку повномасштабної війни я не організовував поїздки донорів, оскільки знав, що їх в цей період буде достатньо. Натомість готував список резерву донорів, він налічував десь 500 людей. За потреби – телефонував до людей і записував їх на певний день», – каже лікар.

Возять донорів до Володимира автомобілем Нововолинської лікарні. За минулий рік, зазначає, з Нововолинської громади зробили 30 донорських поїздок, а з початку цього року – вже 20 поїздок. Всього з початку війни з Нововолинська відправили до відділення трансфузійної допомоги 1200 донорів.

«Я сам за своє життя здав 102 рази кров, тож знаю, наскільки до організації донорства потрібен грамотний підхід. У мене син травмований під Бахмутом, внук – у Миколаївській області, і я пообіцяв, скільки працюватиму в лікарі – буду займатися організацією донорства. Донорською кров’ю ми забезпечуємо нашу Нововолинську лікарню та відділення крові, звідки її відправляють на військові госпіталі. У нас є 700 почесних донорів за 40 кровоздач, 11 заслужених донорів за 100 і більше кровоздач», – розповідає Володимир Середюк.

Своєю чергою Володимир Панащук зазначає: будуть раді бачити в себе усіх, хто відгукнеться для місії донорства. Для цього варто зателефонувати до відділення трансфузіології та обов’язково узгодити кількість донорів та день. Особливі надії, звісно, покладає на громади. Бо ж чи не з кожного села тепер на сході воюють їхні чоловіки та навіть жінки.

ДЖЕРЕЛО ФОТО: фейсбук-сторінка Нововолинської центральної міської лікарні