Оздоровчо-відпочинковий сезон, плани лікування у кредит та благодійність: чим жила «Лісова пісня»

Для багатьох санаторно-курортних закладів України цей рік видався ще більш важким, ніж «ковідні». Торкнулися «воєнні» проблеми і волинської здравниці – санаторію «Лісова пісня», який є комунальною власністю Волинської обласної ради. Та попри все, у здравниці за рік зуміли не лише протриматися на плаву, а й вчасно сплачувати податки, дати роботу людям, а ще – допомогти Збройним силам.

Тож про те, чим жив колектив санаторію в цьому році – розповідає директорка Руслана Дибель.

– Яким був цей рік для санаторію?

– Перші місяці нового року завжди були дуже важкими для санаторію, зокрема, у фінансовому плані. Окрім того, не знаємо, як буде розвиватися відпочинково-оздоровчий напрямок, реабілітація у нашому закладі. Ми входимо у 2023 рік з питанням - коли ми запрацюємо так, як повинні. Хоча починаємо працювати із госпіталями, працюємо з Пенсійним фондом, якому передані функції соціальної реабілітації. Працюємо над першим унікальним проєктом, який, сподіваюся, запрацює у нас: коли людині треба оздоровитись чи пролікуватись, то вона зможе взяти безвідсоткову розстрочку у банку на ці цілі. На зразок того, як люди беруть у розстрочку телефони чи іншу техніку. Думаю, це дало б змогу багатьом людям приїхати на лікування до нас. Це один із методів, щоб санаторій запрацював якнайшвидше.

2022-й рік узагалі є незвичайним та відрізняється від попередніх, зокрема, й «ковідних». Він почався з того, що ми почали приймати у себе переселенців. Коли ж одні фірми (наприклад, банк «Аваль») подумали над тим, щоб зарезервувати та проплатити місця для своїх співробітників та їхній сімей, подбати про віддалені робочі місця, то були люди, яких ми узагалі приймали безкоштовно, не знаючи про те, як їх протримати. Ми постійно їздили, шукали продукти харчування, можливість дати хоч якийсь прихисток людям, які тікали від війни. Наші працівники приходили і працювали практично на волонтерських засадах. Але за електроенергію плати ніхто нам не скасовував, треба було подбати про закупівлю палива для опалення закладу, платити за вивіз сміття, платити податки.

Та зрештою, я дуже вдячна Волинській обласній військовій адміністрації, обласній раді за те, що відшукали у бюджеті кошти, які нам дуже допомогти втриматися у цей складний для усіх період. Дякуємо фонду «Дитяча місія. Україна» (директорка Людмила Лонюк), обласному відділенні Товариства Червоного Хреста (голова Валентина Пришко) за допомогу продуктами, Мальтійській службі допомоги в Луцьку, партнерам із Польщі, зокрема, старості Влодавського повіту Анджею Романчуку та багатьом простим людям, які всіляко сприяли нашій роботі.

Зрештою, дочекалися літа, на яке було чимало сподівань, адже в останні роки саме за літні та осінні місяці вдається заробити кошти, за які трималися взимку. Однак це було перше на моїй пам’яті літо, коли в санаторії було 200 людей при наповненості більше 400. Причиною цього стала близькість до білоруського кордону та страх вторгнення росії зі сторони білорусі (до речі, близькість до білорусі стала своєрідним гальмом і для деяких наших майбутніх проєктів у розвитку). А чоловіки ж боялися вручення повісток… 

Було незрозуміло, що і як далі нам робити, як функціонувати. Але восени людям, мабуть, набридло боятися, тож осінні місяці були для нас найбільш вдалими. Хоч інше питання, що путівки були переважно соціальні (за які санаторій отримує мінімум), комерційних – значно менше. Поки що ми не підбивали остаточних підсумків, але думаю, що санаторій не буде збитковим: люди працювали, отримували заробітну плату, ми ж – сплачували усі податки, в тому числі й до місцевого бюджету.

– А як щодо оздоровлення бійців, ветеранів війни, учасників АТО/ООС? Після завершення війни вони повернуться додому, потребуватимуть реабілітації. Чи готовий санаторій прийняти їх?

– Ми на 100% готові приймати на реабілітацію та оздоровлення наших воїнів. Інша справа – що всі вони тепер воюють і не могли скористатися в минулому році своїм законним правом на оздоровлення. Та, на моє переконання, сьогодні державі потрібно подумати над тим, що якщо учасник війни не має можливості скористатися оздоровчо-реабілітаційною путівкою, то це можуть зробити члени його родини – батьки, дружина, діти, на долю який також випало чимало переживань, психоемоційних стресів.

Потужностей військових профільних санаторіїв буде недостатньо, тож ми завжди готові прийняти бійців у себе. І якщо не розпочати психологічну реабілітацію військових сьогодні, негайно, то в майбутньому будемо мати неабиякі проблеми. Бо навіть психіка здорової людини може не витримати того, що сьогодні відбувається на війні. Важливо поєднувати і фізичну, і психологічну реабілітації в оздоровленні військових. Потрібні будуть додаткові спеціалісти, яких ми вже готуємо, шукаємо можливості закупки додаткового реабілітаційного обладнання.

– Зараз у санаторії – своєрідна новорічно-різдвяна пауза. Проте у корпусах тривають ремонтні роботи. А що вдалося зробити за рік?

– Чогось особливого, у порівнянні з минулими роками, ми не змогли зробити з тими коштами, які мали. Основне наше завдання в цьому році було вижити і дати людям роботу та зарплату, утримати санаторій на плаву та утримати філію «Світанок» у селі Згорани. Але я живу за принципом: якщо ми не вкладаємо жодної гривні у розвиток – то для нас цей рік втрачений. Тому попри все ми зробили ремонт у відділенні культури, де також плануємо облаштувати коворкінг – віддалене робоче місце, що, як показали обставини, особливо є актуальним та затребуваним у теперішній час. Адже багато людей хочуть поєднувати відпочинок та роботу.

Другий, як я кажу, «стратегічний» об’єкт, який був необхідним – це туалет на пляжі. Стара споруда «совкових» часів, яка була раніше, це швидше була антиреклама для нашого пляжу. Тому тепер зробили хороше приміщення, не встигли тільки підключити до центральної каналізації. Але це відклали до весни.

Також постійно покращуємо побутові умови в корпусах, у кімнатах. Половину кімнат четвертого поверху у неврологічному корпусі ми капітально відремонтували. Майже повністю їх умеблювали, зробили ремонт коридору, східцевих майданчиків між поверхами, замінили вікна у галереї (перехід між терапевтичним та лікувальним корпусами). Думаю, якийсь мінімум ми за минулий рік зробили. В наступні два місяці плануємо остаточно завершити ремонтні роботи.

– Ми увійшли у новий рік, незабаром стартуватиме і новий оздоровчо-відпочинковий сезон у санаторії. Назвіть три причини, чому варто поїхати у «Лісову пісню».

– Перша і найголовніша причина – це хороший медичний заклад, де працюють хороші медичні спеціалісти, є потужна лікувальна база, де можна отримати комплексні оздоровчі, лікувально-реабілітаційні послуги. В нас є чим лікуватися, є кому лікувати, і є хороші умови для проживання та доволі демократична ціна у порівнянні з іншими санаторіями. Ми сьогодні не женемося за високими прибутками, не ставимо високі ціни, бо маємо змогу заробити за рахунок наповнюваності. Тобто чим більше людей відпочиває – тим меншу ціну ми можемо поставити.

Друга причина – це унікальна екологічно-чиста територія, гарна природа, унікальне озеро з унікальним складом води.

Третє – ми постійно проводимо анкетування наших пацієнтів та відпочивальників, тож знаємо їхню думку. А головне для нас в роботі з людьми – пацієнт завжди правий. Це стосується як роботи обслуговуючого персоналу у спальних корпусах, так і роботи медичних працівників, їдальні. Щойно отримали зауваження від пацієнта – робимо усе для того, щоб цих зауважень більше не звучало. Ми так звикли працювати. У нас навіть пацієнтів, викликаючи на процедури, не називають прізвища, а тільки імена і по батькові. Це також своєрідний вияв поваги.

Стараємося у важких умовах робити хоч і невеличкі, без розмаху, але свята для пацієнтів. Люди втомилися, хочуть відволіктися від щоденних побутових проблем, думок.

– Рік тому санаторій отримав бальнеологічний висновок про склад мінеральної води. Розкажіть, як її застосовують у лікуванні пацієнтів?

– Протягом року ми вже використовуємо цю воду для лікування наших пацієнтів. І якби не було «ковідних» років, війни, то ми б уже збудували бювет на території їдальні. Ми вже розробили проєкт, іншу документацію. Мінеральна вода мала бути із домішками різних лікувальних трав (в залежності від захворювань), працювали з інститутами, які вже розробили ці «мікс» води та трав, як це все зробити. Тож сьогодні мінеральна вода використовується у водних процедурах (ванни з мінеральною водою, насиченою бромом, що має заспокійливий, протизапальний ефект), даємо споживати розведену ропу у фітобарі. Результати такого лікування справді є. Тож це – ще одна причина, чому варто відвідати наш санаторій.

– Сьогодні чи не кожна людина вкладає свою частку у волонтерський рух, наближаючи нашу перемогу над ворогом, допомагаючи нашим бійцям. Знаю, що і «Лісова пісня» не стояла осторонь…

– Весь цей час, хоч і нам було непросто самим, ми не забували про тих, хто воює на фронті, береже наш спокій, щоб ми могли спокійно працювати. Ми про це ніколи не забували, починаючи з 2014 року. В ті періоди надавали гуманітарну допомогу не тільки бійцям, а й місцевим із Донецької та Луганської областей. Мені здається, що сьогодні важко знайти людину, яка б не допомагала армії: чи то пекли печиво, чи то робили тушкованки, чи то оголошували збір на авто чи тепловізор… Я просто захоплююся тією згуртованістю, яку проявляють наші люди.

Працівники нашого санаторію також служать у ЗСУ, захищають наші кордони від ворога. Багато чого передаємо нашим воїнам через волонтерів, і не тільки з Шацька (тісно в цьому плані співпрацюємо із військовим капеланом, отцем Романом Скіраком), а й Любомля та Нововолинська. Ніколи не відмовляємо в допомозі тим, хто до нас звертається: допомагаємо коштами, дизпаливом, медикаментами, продуктами харчування, мінеральною водою, миючими засобами та іншим. Гуманітарну допомогу, яку привозили нам з-за кордону, також сортували: щось залишали для своїх потреб, решту – відправляли бійцям. Хочу подякувати нашим людям, хоч декому в певній мірі було непросто виділити певну суму з тої мінімальної зарплатні, яку отримували. Дивувалася з того, що навіть багатодітні родини, люди з невеликими статками жертвували на допомогу нашим воїнам.

Аналізуючи усе, вкотре дивуюся стійкості та витривалості нашого народу, наших людей. Надіюся і вірю у нашу спільну перемогу над ворогом та мрію про те, що в новому році разом із перемогою санаторій матиме можливість для повноцінного розвитку.