Вакцинуватися не можна відмовитися: які справжні наслідки не/щеплення

Розмова про стереотипи, міфи, страхи, яким піддаються люди, коли приходить час робити щеплення.

Спираючись на доказову медицину, факти і реальні приклади з медичної практики, правду про вакцинацію, вакцинокеровані інфекційні захворювання і їхні наслідки розповідає сімейна лікарка Мар’яна Дмитрук.   

Наслідки відмови від вакцинації. Кажуть, що…

– Чи дійсно краще перехворіти, ніж робити щеплення? 

– Сто років тому, в так звану епоху «до щеплень», дитяча смертність була дуже високою, особливо серед дітей віком до п’яти років. Дуже багато малюків помирало від інфекційних захворювань, проти яких згодом винайшли вакцини. Наприклад, кір міг супроводжуватись у дітей енцефалітом, отитом, пневмонією та навіть викликати віддалені ускладнення, які проявлялися навіть через 10-20 років після хвороби.   

– Як працює імунітет? 

– Збудник потрапляє в організм людини, імунні клітини на нього реагують і виробляють антитіла. Є клітини, які реагують одразу, а є клітини пам’яті, які зберігають цю інформацію, щоб у людини сформувалися антитіла, які зможуть захистити її у майбутньому у разі повторного контакту зі збудником. Зазвичай для формування імунітету потрібно від 7 до 21 дня. А протягом цього часу живий збудник циркулює в організмі і може робити певні зміни в органах, що відображається на самопочутті людини. Іноді ці зміни можуть бути досить серйозними і незворотними, призвести до важких ускладнень, смерті. У разі захворювання, на жаль, природний імунітет не завжди може встигнути вчасно сформуватися.

– Як працює вакцинація? 

– Вакцина містить або ослаблений вірус, або часточку бактерії, або штучно синтезовану речовину (до прикладу, вакцина від гепатиту В), яка навіть не містить частинок вірусу. Потрапляючи в організм, вакцина стимулює формування імунітету до збудника, але при цьому людина не хворіє. Тобто за цей час (від 7 до 21 дня), поки формується імунітет, не відбувається ураження органів, не погіршується самопочуття, не виникає ускладнень (негайних або відтермінованих у часі). У результаті організм має сформовані антитіла і клітини пам’яті, тож при зустрічі зі збудником реагуватиме негайно. І людина може взагалі не помітити, що вона контактувала зі збудником.

Завдяки такому ефекту вакцин вдалося значно знизити дитячу смертність, особливо у дітей віком до п’яти років.  

–Чи були у вашій лікарській практиці випадки, коли невакциновані пацієнти захворіли на вакцинокеровану інфекцію? І як вони перенесли це захворювання?

– Хочу розповісти про свій власний досвід. Коли я народилася, були певні проблеми та перебої з постачанням вакцин. Тож я не отримала своєчасно щеплення. І коли мені був рік, після поїздки поїздом до родичів я захворіла на кір. Це була важка форма кору, мене лікували у стаціонарі. Усі дуже перелякалися, особливо мої батьки. До мене навіть запрошували священника, бо не знали, виживу я чи ні… На щастя, я одужала. 

Зараз можу з упевненістю сказати, судячи з власного досвіду, що краще все-таки вакцинувати дітей. Ви ніколи не знаєте наперед, як організм зреагує на вірус: буде це просто температура і висип, чи будуть ускладнення, які матимуть наслідки протягом усього життя. Тому якщо хворобі можна запобігти, коли дитину можна захистити, це варто зробити, аніж потім себе звинувачувати, що чогось не зробили для своєї дитини або допустили таку ситуацію.

–Багатьох насторожує необхідність щеплення проти гепатиту B, яке роблять у пологовому в перший день після народження дитини. Можливо, варто зачекати із вакцинацією?

– У більшості маленьких дітей, які інфікуються одразу після народження або до п’ятирічного віку, гепатит викликає настільки серйозне ускладнення – ураження печінки – що воно лікується лише пересадкою печінки. Саме тому щеплення проти гепатиту B роблять одразу після народження дитини, у першу добу життя, щоб захистити від небезпечного захворювання

За статистикою Міністерства охорони здоров’я України, майже 600 тисяч українців хворіє на вірусний гепатит В. Більшість про свій діагноз не знає і, відповідно, не отримує лікування. Під медичним наглядом з вірусним гепатитом B перебуває лише близько 3% осіб.

– Чи траплялися у вашій практиці випадки, коли люди приховували правду про вакцинацію: мали «довідку», але щеплень насправді не робили? Що порадите людям, які хочуть вакцинуватися, але за документами – уже «вакциновані»?

– У моїй практиці були пацієнти, які були впевнені, що щеплення дитині робити не потрібно – достатньо їх «вписати». А потім змінили свою думку і вирішили все-таки вакцинувати. Ці люди так і сказали: «Лікарю, тут така ситуація… Щеплення «вписані», а ми хочемо їх зробити». Ми пішли назустріч пацієнтам. Батьки написали заяву, що інформація про вакцинацію їхньої дитини не відповідає дійсності. І їм було дозволено зробити щеплення. Я дуже рада, що ці люди усвідомили та захотіли виправити помилку – і були знайдені шляхи її вирішення. 

Якщо ви або ваші знайомі також опинилися у ситуації, коли довідка є, а щеплення фактично зроблені не були, зверніться до сімейного лікаря або педіатра. Поясніть, що сталася помилка – ситуацію можна виправити. Будь-який лікар піде назустріч. 

– Скільки часу потрібно, щоб наздогнати календар щеплень? Чи можна якось це прискорити, наприклад, робити кілька щеплень одночасно?

– Усі пропущені щеплення можна і треба надолужувати. На щастя, щоб наздогнати календар щеплень багато часу не потрібно. Останнім часом досить поширена ситуація, коли, скажімо, для виїзду за кордон у певні країни необхідно мати повний комплекс щеплень, а зроблені не всі. Це не є проблемою, і вакцинацію можна зробити досить швидко. Потрібно звернутися до свого лікаря. Він з’ясує, які щеплення зроблені, а які ні, і розповість, як наздогнати календар і коли можна вакцинуватися, чи потрібна ревакцинація і через скільки часу. 

Зараз доступні комбіновані багатокомпонентні вакцини, які захищають одразу проти кількох хвороб. Їхнє застосування дозоляє оптимізувати графік щеплень, зменшити кількість візитів у медичний заклад і кількість ін’єкцій, що робить вакцинацію набагато комфортнішою і для батьків, і для дітей. 

– Іноді можна почути, що щеплення потрібні тільки дітям, а не дорослим. Кому з дорослих також треба вакцинуватися і чому? 

– Дорослим потрібні щеплення так само як і дітям. Адже ті захворювання, проти яких вакцинують у дитячому віці, можуть бути як у дітей, так і в дорослих. 

Згідно з календарем обов’язкових щеплень, дорослих вакцинують проти дифтерії та правцю. Цю вакцинацію потрібно повторювати кожні 10 років. Правець – це таке захворювання, яке передається через контакт рани із брудом, землею, іржею. Але якщо людина травмувалася і є ушкодження шкіри, а з часу чергового щеплення минуло більше ніж 5 років, то їй потрібно зробити екстрене щеплення проти правця. 

Якщо доросла людина готується до операції, їй може бути рекомендовано вакцинуватися від гепатиту В. Адже оперативне втручання – це ризик передачі гепатиту B через переливання крові, медичні інструменти абощо. Перед операцією, а також за деяких інших обставин, можна зробити щеплення від гепатиту B за пришвидшеною схемою. 

Також дорослим людям потрібно робити щеплення від ковіду, грипу та пневмококової інфекції, які можуть викликати запалення легенів. Вакцинуватися дуже важливо для людей старшого віку, адже вони, на жаль, можуть важко переносити ці захворювання.

– Чи можна вакцинуватися під час вагітності?

– Треба! Ми усім вагітним рекомендуємо робити щеплення від ковіду, грипу, кашлюка, дифтерії та

правця. 

Щеплення проти дифтерії, правця і кашлюка потрібне як для захисту жінки, так і дитини. Існує ризик інфікуватися правцем під час пологів, якщо вони відбуваються поза межами медичного закладу, наприклад, якщо породілля на момент пологів не встигла доїхати або не змогла потрапити у пологовий. 

А щодо кашлюка, вакцинація захищає не тільки маму, а й дитину після її народження. Мама через плаценту передає антитіла дитині – і вона після народження протягом кількох місяців захищена від захворювання. Це дуже важливо, адже кашлюк у новонароджених має дуже важкий перебіг, часто він викликає зупинку дихання. На жаль, у маленьких дітей високою є смертність від кашлюка. Тому щоб запобігти цьому захворюванню у немовлят, вакцинують матерів під час вагітності. Це щеплення можна робити з 16 по 32 тиждень вагітності.

– Часто можна почути: «Навіщо вакцинуватися від поліомієліту, якщо на нього ніхто не хворіє?»

– Те, що ніхто не хворіє на поліомієліт, – це неправда. Торік в Україні був зафіксований спалах поліомієліту. Єдиний спосіб захистити дитину – зробити їй щеплення. Адже наслідки дуже неприємні – параліч чи навіть смерть. 

У мережі доступні онлайн-карти, на яких зображено, де зараз є випадки захворювань на поліомієліт, який це тип вірусу. Якщо ви загуглите, то побачите, що є три країни, в яких точно циркулює вірус поліомієліту. Час від часу з’являються спалахи цього захворювання у великих містах, в інших країнах.

Наприклад, нещодавно був виявлений вірус поліо у Лондоні. У сучасному світі люди активно подорожують, тому небезпечні захворювання, як-то поліомієліт, легко поширюються. 

Наслідки вакцинації. Кажуть, що…

– Що небезпечніше: реакції від вакцини чи сама хвороба?

– Небезпечніша хвороба. Після вакцинації можливі місцеві реакції (почервоніння, болючість, ущільнення, набряк у місці ін’єкції) та загальні (підвищення температури тіла). Ці реакції виникають найчастіше. Зазвичай вони зникають протягом трьох днів після щеплення. Вони легко усуваються ібупрофеном або парацетамолом і не перешкоджають нормальному життю людини.

Якщо порівнювати ці реакції із захворюванням, то захворювання матиме довший перебіг, а симптоми хвороби у людини будуть важчими, можливі ускладнення. Тому слід розуміти, що той невеликий дискомфорт, який відчуває людина після щеплення, є дуже малим у порівнянні зі справжнім захворюванням.

– Це нормально, коли після щеплення підіймається температура тіла? 

–Те, що після щеплення підіймається температура, – це природна реакція імунної системи на введену вакцину. Зазвичай така реакція зникає протягом трьох днів.

У моїй практиці була ситуація, коли на наступний день після щеплення у дитини піднялася температура. Можна було припустити, що це реакція на вакцинацію. Але ще через день температура піднялася у всіх членів сім’ї. Після проведеної діагностики, стало зрозуміло, що причина високої температури – не вакцинація, а грип. Тому слід зважати на те, що трапляються випадки, коли збігаються у часі кілька подій. Тому, коли є симптоми, які насторожують (довше тримається температура, з’явилися інші симптоми, які нетипові для щеплення) – потрібно звернутися до лікаря, обговорити цю ситуацію, з’ясувати причину. Адже це може бути не реакція на вакцину, а інше захворювання, яке збіглося у часі. 

– У вас є пацієнтки, які вакцинувалися під час вагітності? Як це вплинуло на їхній стан?

– У мене дуже багато пацієнток, які вакцинувалися під час вагітності! Ми всім вагітним рекомендуємо робити щеплення від ковіду, грипу, кашлюку, дифтерії і правця. 

Вагітні особливо важко переносять грип і ковід. Ще коли не було вакцин, до мене на прийом приходило багато вагітних із симптомами ковіду, які у мене в кабінеті втрачали свідомість, які потрапляли у лікарню. Я знаю вагітних, у яких була загроза викидня саме через ці захворювання і які пережили дуже великий стрес через ризик втратити дитину. Грип і ковід можуть мати страшні наслідки для вагітних жінок. Тому вибір очевидний: зробити щеплення і завчасно захистити себе та дитину, а не ризикувати.

– Люди старшого віку часто хвилюються, що щеплення від ковіду може викликати загострення хронічних захворювань. Це правда?

– Люди з хронічними захворюваннями належать до групи ризику важкого перебігу ковіду. Такі люди частіше потребують госпіталізації, кисневої підтримки, й у них частіше захворювання закінчується летально. Тому люди з хронічними хворобами, зокрема серцево-судинної і дихальної системи, перші, кому показана вакцинація проти ковіду. У всіх країнах світу таких людей намагаються у першу чергу захистити, провакцинувати, щоб вони не захворіли й не перенесли захворювання у важкій формі. 

–Якось довелося почути, що «від вакцини можна заразитися і захворіти». Спростуєте?

– Цю думку дуже легко спростувати, адже вакцина не містить активних збудників, які могли би викликати захворювання. Вакцини бувають різні за складом. Можуть бути або живими ослабленими, або неживими – містити нейтралізований збудник або його частинку. Ні в першому, ні в другому випадку вони не можуть викликати справжнього захворювання.

Виняток становлять люди з важким імунодефіцитом. Їм можна безпечно вакцинуватися неживими вакцинами, а от рішення про вакцинацію таких людей живими ослабленими вакцинами, наприклад вакциною проти туберкульозу чи вітрянки, ухвалює лікар.

– «Вакциновані люди також хворіють. Який сенс вакцинуватися?» Що скажете на таке твердження?

– Вакциновані люди легше переносять хвороби, ніж невакциновані. Ви ж не хочете страждати? Тоді вакцинуйтесь!

– Чи правда, що дітям зі слабким здоров’ям краще відкласти щеплення або не робити його взагалі, щоб не перевантажувати імунну систему?

– Навпаки, коли дитина має вроджені захворювання чи вади, або гострі хвороби, які часто виникають, їй рекомендовано зробити повний курс вакцинації, причому не тільки обов’язкові щеплення, а й додаткові. Діткам з групи ризику щеплення потрібні в першу чергу! До речі, батьки гарно відгукуються на такі рекомендації, розуміють, що маленька дитина з ослабленим здоров’ям може важче переносити інфекційні захворювання. І краще її захистити.