Як збільшити шанси на виживання в блокадному місті

Маріупольському історику Андрію Марусову 16 березня вдалось вийти пішки з блокадного міста. 

Партнерське видання нашої редакції Свої.City попросили його поділитися отриманим досвідом виживання.

Харчування та обігрів

Тим, хто не зважаючи на загрозу блокади міста, вирішив залишитись в ньому, Андрій Марусов радить запастись продуктами принаймні на два тижні.

«Не варто набирати продукти, які швидко псуються. Краще зробити ставку на харчі тривалого зберігання – консерви, крупи, макаронні вироби. Причому використовувати їх треба економно, адже невідомо коли і як можна буде поповнити запаси», –пояснює маріуполець.

Фото: Фейсбук-сторінка Андрія Марусова

Що стосується того, як і де їх готувати, то досвід Маріуполя показує, що після зникнення в місті газопостачання й електрики, готувати їжу можливо лише на багатті. Щодо цього також є певні настанови.

«В Маріуполі спочатку всі готували на подвір'ї і, навіть, складалось враження, що місто з'їхало з глузду та влаштувало масовий пікнік. Але коли почали снаряди залітати на подвір'ї, то люди перемістились на сходинкові майданчики між поверхами. Спочатку в деяких були забобони щодо цього, мовляв, як це так, стіни закопчуються, антисанітарія. Але в цих обставинах безпека важливіша. В під'їзді ви маєте принаймні хоч якийсь захист під час обстрілу. Більше того, палити багаття можна у власній квартирі, особливо якщо від цього вона прогріється – на початку березня в Маріуполі були морози до 10-15 градусів. Звичайно, треба уважно стежити за вогнем аби уникнути пожежі. Ідеальний варіант – «буржуйка», як промислового виробництва так і зроблена з підручних матеріалів: металевої діжки, виварки тощо», – розповідає Марусов.

Пошук дров

«Особисто я не бачив, щоби топили меблями, хоча припускаю, що такий варіант також припустимий. Мешканці багатоповерхівки, в якій я жив, збирали сухі гілки, пиляли дерева, що ростуть на подвір'ї або у найближчому сквері, парку, посадці. 12 березня в наш будинок влучила ракета, яка зруйнувала верхні поверхи. Після цього влучання було багато друзок від віконних рам, дверей, які ми збирали для багаття. В принципі, використовувати можна все, що горить», – запевняє наш співрозмовник.

Після обстрілів на подвір`ях багатоповерхівок лежать друзки від вікон та меблів, які можна збирати на багаття.

Забезпечення водою

Одна з найбільш нагальних потреб блокадного міста – вода.

«Тим, хто вирішив залишитись, я б порадив в першу чергу подумати, де поблизу є джерела води – природні струмки, водойми, криниці. Альтернативним варіантом можуть бути чаші фонтанів, протипожежних басейнів. Коли неподалік від нашого будинку обстрілами пошкодило теплоцентраль, і з неї почала витікати гаряча вода, весь район, і я разом з усіма, ходив її набирати. А 3 березня, коли пішов дощ, вперше побачив черги біля водостічних труб - люди набирали воду. Якщо випадав сніг, то топили його. Звичайно, це – не зовсім питна вода, але якщо іншої немає, то і цьому доводиться радіти. Кип`ятили та використовували», – розповідає Андрій Марусов.

У крайньому разі воду можна набирати з калюж, але її необхідно довго кип

Знезаражувати воду, наприклад, закип'ятивши її, потрібно завжди, говорить історик. Адже нехтування цим правилом призведе до інфекційних захворювань, які в умовах оточеного міста можуть стати фатальними.

Тим більше важливо кип'ятити воду з приходом тепла – підвищення температури сприяє розповсюдженню інфекцій.

Медикаменти та кооперація

Ліки – це те, що насправді може врятувати вам життя. Особливо, якщо маєте постійно приймати препарати через хворобу.

«Спочатку більшість маріупольців не зважали на загрозу блокади. Багато людей думали, що ситуація буде як 2014 році: десь на Східному мікрорайоні будуть обстріли, а решту міста не зачепить. Тому і не запасались ліками. Багато пенсіонерів через таке ставлення не пішли до аптек. А потім не стало електрики, аптеки закрилися, згодом їх взагалі рознесли мародери. Тобто, теоретично, ліки в місті є, але де вони і як придбати – невідомо. І це дуже велика проблема», – свідчить співрозмовник.

Найскладніше переживають блокаду літні люди.

Тож якщо ви не зробили запас медикаментів, то розраховувати можете на народну медицину або сусідів, у яких можливо знайдуться необхідні ліки.

Укриття і обов'язкові дрібниці

Оскільки штатних бомбосховищ на всіх не вистачає, тому люди переважно ховаються у підвалах багатоповерхівок.

«Коли в наш будинок влучила ракета, більшість людей перебрались туди жити. Окрім жителів 1-3 поверхів, де був менший ризик потрапляння снаряду. В підвалі мають бути ковдри, матраци, обов'язково вода і запас їжі. Якщо в підвалі є віконце, то в ньому також можна розпалити багаття, адже від холоду лише ковдрами захиститись важко», – говорить маріуполець.

Серед життєво необхідних речей він також називає засобі освітлення: свічки, гасівки, саморобні каганці тощо. Певний час можна використовувати ліхтарики, проте без змінних батарейок вони працюють недовго. Дуже цінна річ – сірники, які в умовах блокади на вагу золота.

Зв'язок і зарядка телефонів

Цей пункт складається з двох проблемних складових – необхідність підзарядити телефон і наявність сигналу.

«Подекуди люди могли заряджати телефони від генераторів, які спеціально для цього виставляли та запускали наші військові. Якщо такої можливості немає, то можна використовувати акумулятори автівок. Для цього потрібні перехідники, але, зазвичай, це не є дефіцитом. На вулицях стоїть досить багато пошкоджених обстрілами машин, які точно вже нікуди не поїдуть, але акумулятори в них «живі». Треба шукати такі автівки», – радить Андрій Марусов.

В деяких пошкоджених автівках залишаються "живі" акумулятори, від яких можна зарядити телефон.

Щодо наявності сигналу, то навіть в зруйнованому місті існують зони, де працює сотовий зв'язок і навіть є можливість отримати доступ до інтернету.

Інформація про такі місця розповсюджується здебільшого через сарафанне радіо. Їх також можна визначити за скупченням людей, які намагаються зв'язатися з родичами, знайомими або прочитати повідомлення щодо гуманітарних питань чи безпечних напрямків евакуації.

Найважливіше

Наостанок порада, яку варто б було поставити першою.

Якщо зрозуміло, що насувається осада, то краще скористуватися будь-якою можливістю для евакуації.

 

«Якщо не вдалось це зробити через централізовані заходи, треба вибиратись самому – автівкою чи навіть пішки. В будь-якому напрямку. Але не в бік Росії, бо це вкрай небезпечно, адже там створені фільтраційні табори. Тому треба використовувати будь-яку можливість аби уникнути потрапляння в організовані росіянами евакуаційні колони», – вважає Андрій Марусов.

У випадку загрози оточення міста, найкраще рішення - евакуація.

Тих, хто пробує зараз залишити Маріуполь, він закликає бути дуже уважними, адже багато шляхів зараз або свідомо заміновані, або вкриті боєприпасами, які не вибухнули.

«На великих перехрестях автомагістралей міни лежать на узбіччі. Певна річ, що частина з них закопана чи замаскована. Але це не значить, що цими шляхами не можна пересуватись, – говорить історик. – Просто на цю загрозу треба зважати і бути дуже уважними. Те ж саме стосується і периферійних доріг або навіть стежинок, які ведуть з міста. Там такий ризик, теж є, можливо, навіть вищий. Тож, обираючі маршрут, варто на це зважати».