Постковідний синдром: ускладнення, ризики та як побороти

Сьогодні Україна переживає чергову хвилю ковіду, під час якої кількість хворих за добу іноді сягала до рекордних 42 тисяч (для порівняння – в осінню хвилю рекорд становив до 38 тисяч хворих на добу). Щодня в Україні до лікарень госпіталізовують по 3-4 тисячі людей. І переважну більшість з них навіть після одужання COVID-19 чекають для організму невтішні наслідки.

Багатьом із нас в останні періоди відомі відчуття втоми, слабкість, порушення сну та свідомості, тривожність, депресія, біль у суглобах, задишка… Усе це може бути симптомами постковідного синдрому, кажуть медики.

«Ковідна інфекція – дуже підступна, і недооцінювати її негативний вплив на організм людини не можна ні в якому разі. До відділення попадають пацієнти із середнім та важким перебігом хвороби, і практично в усіх в тій чи іншій мірі ускладнення вже є. Переважно це – пацієнти, які мають супутні патології. Так, за минулий рік ми пролікували 646 ковідних пацієнтів», – розповідає завідувачка інфекційного відділення КНП «Любомльське ТМО» Любомльської міської ради Світлана Гучок. 

Завідувачка інфекційного відділення Любомльського ТМО Світлана Гучок

Лікарка каже, що наслідками ковід-інфекції може бути виникнення енцефалопатій, пневмоній, плевритів, тромбозів дрібних легеневих гілок, судин нижніх кінцівок, гостра респіраторна дихальна недостатність. Таких пацієнтів, залежно від ступеня важкості, лікують в інфекційному відділенні, якщо важкий стан – переводять у реанімацію.

«Практично нема такого пацієнта, який би виписався зі стаціонару абсолютно здоровим. Залишкові явища ковіду завжди є і в кожного пацієнта вони можуть різнитися, – розповідає Світлана Гучок. – Коли штам «Дельта» давав ускладнення більш на легені (загострення спостерігались у пацієнтів з хронічними чи супутніми легеневими хворобами), то одним з найбільших ускладнень штаму «Омікрон» є тромбоз. Після лікування у стаціонарах за станом пацієнтів, їх відновленням мають спостерігати сімейні лікарі. Серед рекомендацій – обов’язковий прийом протитромболітичних препаратів, правильне харчування, режим дня та режим праці. Усе це має бути складовою постковідної реабілітації. Але є люди, які потребують більш ґрунтовної реабілітації після хвороби, ніж нагляд сімейного лікаря та виконання його рекомендацій».

В реанімації Любомльського ТМО

На жаль, сьогодні в Україні немає спеціальних реабілітаційних центрів для постковідних хворих. Відтак у санаторно-курортних закладах пропонують людям пройти постковідну реабілітацію паралельно з іншими видами реабілітацій, як це почали практикувати у санаторії «Лісова пісня».

«Минулого року чимало санаторних закладів України вийшли з пропозиціями до Фонду соціального страхування запровадити постковідну реабілітацію на державному рівні, – розповідає директорка здравниці, заслужена лікарка України Руслана Дибель. – Але у Фонді вважають, що вона йде як складова інших видів реабілітацій, в залежності від того, на що ковід дав ускладнення: якщо на серце – то людина проходить кардіологічну реабілітацію, якщо на нирки – урологічну, на порушення мозкового кровообігу – церебро-васкулярну. Можливо, в цьому є якась логіка. Тому минулого року «Лісова пісня», маючи усю необхідну лікувальну базу, паралельно взялася за реабілітацію хворих після ковід-інфекції. Наприкінці минулого року ми отримали бальнеологічний висновок про лікувальні властивості нашої мінеральної води, відтак сьогодні запроваджуємо урологічну реабілітацію, бо інфекційні хвороби в більшості випадків дають ускладнення саме на роботу нирок».

Директорка санаторію "Лісова пісня" Руслана Дибель

Директорка санаторію зазначає, що люди, які потребували постковідної реабілітації, мали спільні симптоми: загальну втомлюваність, слабкість, поганий сон, депресивні настрої. Тому основну увагу звертали на те, аби повернути людині якісне життя, любов до нього, в тому числі й за допомогою занять з психологом.

У кімнаті психоемоційного розвантаження

Та в санаторії відмітили ще одну особливість. Якщо в перші місяці для пацієнтів, у кого ковід дав ускладнення на легеневу систему, використовували кисневу терапію (кисневі концентратори), то згодом від такого методу відмовилися, адже хвойний ліс, серед якого знаходиться санаторій, помірні фізичні навантаження дають набагато більший ефект насичення крові киснем.

Загалом протягом року доводилося стикатися із пацієнтами, які після перенесеного ковіду мали проблеми з серцем, підвищений вміст цукру в крові (хоч до того рівень був у нормі), часті головні болі.

Обстеження пацієнтів у санаторії

«Звісно, для повного відновлення організму після ковід-інфекції потрібен час. Але його можна скоротити в рази, пройшовши курс реабілітації. Іноді без цього в окремих випадках повне одужання так і не наступає. Мали пацієнтів, коли людина перехворіла ковідом, але проблеми зі здоров’ям почалися згодом. Тобто COVID-19 – дуже підступний в цьому плані», – розповідає Руслана Дибель. 

Окрім медикаментозних, є чимало інших альтернативних методик, які застосовують у постковідній реабілітації. А підбирати їх, як зазначає Руслана Дибель, варто лише після повного обстеження та вивчення усіх діагнозів.

Завідувачка неврологічного відділення санаторію «Лісова пісня», лікарка вищої категорії, кандидатка медичних наук Олена Іванюк зазначає, що ковід – це хвороба, яка не проходить без наслідків, і вони можуть проявлятися не тільки протягом декількох тижнів, ай навіть місяців. Особливо це небезпечно для людей старшого віку, які мають хронічні хвороби. Хоча в останні місяці постковідні синдроми виникають і в людей молодшого віку, котрі хворіли в легкій формі.

Лікарка Олена Іванюк

«До найбільш поширених наслідків захворювання, які потребують лікування та реабілітації, належать слабкість, втома, зниження працездатності, коливання тиску (як гіпертонія, так і гіпотонія), порушення серцебиття, функції легень (людині важко дихати, є задишка), зниження апетиту, відсутність смаку, тривалі головні болі, біль у м’язах, порушення пам’яті, уваги та концентрації, безсоння, депресія… Тому постковідна реабілітація може суттєво зменшити ці симптоми, покращити якість життя, повернути людину в нормальний ритм життя», – розповідає лікарка. 

Основною метою постковідної реабілітації, за словами лікарки, є ліквідація та мінімізація залишкових явищ інфекції, усунення синдрому хронічної втоми, відновлення здорового режиму сну, зміцнення імунітету. Особлива увага в цьому – на усунення депресивних станів, які, як розповідає Олена Іванюк, розвиваються в усіх без винятку хворих, не лише ковідних, якщо людина хворіє більше тижня. Якщо ж людина перенесла важку форму ковід-інфекції й на фоні цього виникли серйозні ускладнення, тому реабілітація для неї має стати обов’язковою та допоможе відновити психоемоційний стан.

«Будь-яка зміна середовища, оточення вже призводить до позитивних змін. Плюс фізіотерапевтичні процедури, можливість додаткового обстеження, підбір індивідуального режиму, дієта відповідно до стану здоров’я, кліматотерапія, постійний нагляд лікарів є потужними цілющими чинниками на шляху до одужання, позитивно впливає на нервову систему», – каже Олена Іванюк.

Соляні шахти в "Лісовій пісні"

Фактично, за словами лікарки, на сьогодні майже кожен другий пацієнт санаторію має постковідні синдроми. Тож при реабілітації важливо застосовувати комплексний підхід – поєднання декількох її видів, в тому числі з постковідною.  Мінімальний курс реабілітації має становити 14-24 дні та проводитися до шостого-восьмого тижня після виписки зі стаціонару.

Акцент у постковідному відновленні пацієнтів роблять в залежності від ускладнень, які мала людина, супутніх хвороб. Проте медики наголошують – чим раніше пройти реабілітацію – тим швидше відновиться організм, а розвиток подальших ускладнень буде мінімізований.