У будинку для літніх у Дубні хочуть жити з усієї України

Благодійний фонд у Дубні просить у міської ради землю, щоб допомагати більшій кількості літніх людей.

Під час сесії Дубенської міської ради, яка відбулася 23 січня, традиційно розглядали депутатські звернення. Одне з них стосувалося передачі земельної ділянки релігійній організації. Як зазначила депутатка Наталія Іваницька, до неї звернувся пресвітер Релігійної громади Євангельських християн-баптистів (ЄХБ) міста Дубно Святослав Карпюк, який просив допомогу у вирішенні цього питання. Що це за земельна ділянка й як планують її використовувати – з’ясовувала журналістка Район.Дубно.

«17 січня 2022 року на засіданні постійної комісії з питань архітектури, будівництва, землекористування та екології Дубенської міської ради депутати обговорили питання щодо відведення церкві ЄХБ міста Дубно земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Грушевського, 171 у постійне користування. Оскільки ця земельна ділянка є частиною вже сформованої земельної ділянки й надана у постійне користування територіальному центру соціального обслуговування в місті Дубно для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги – у задоволенні такого клопотання заявнику було відмовлено», - пояснила ситуацію Наталія Іваницька.

Отже депутатка просила Дубенську міську раду як власника здійснити розподіл земельної ділянки, з метою подальшої передачі в постійне користування релігійній організації.

Таке звернення підтримали 17 депутатів з 20 присутніх.

«Йде питання про розподіл – не виділення, а розподіл. Там, дійсно, земельна ділянка належить до територіального центру. Але, шановні депутати, якщо ми будемо далі розглядати – потрібно дуже уважно підійти до цього питання», - наголосив мер Василь Антонюк.

Тож що це за земельна ділянка й як її планує використовувати релігійна громада ЄХБ – ми запитали в пресвітера, керівника Благодійного фонду «Будинок милосердя лоброта» Святослава Карпюка.

– Святославе Григоровичу, розкажіть, будь ласка, детальніше про діяльність благодійного фонду.

– Я пресвітер церкви ЄХБ і коли ми починали будівництво, коли «добивалися» цей шматок землі, де зараз знаходиться церква, так сталося, що це приміщення (де знаходиться Будинок Милосердя, - прим. ред.) перейшло в наше розпорядження – земля в нашій оренді на 49 років. Це приміщення ми вирішили використати для потреб людей похилого віку, які з певних причин живуть самі, чи їхні діти далеко й не мають можливості піклуватися про них. Ми почали приймати таких людей – зробили в цьому приміщенні дорогий ремонт: кожна кімната з туалетом, душовою кабіною, тобто забезпечені всі необхідні умови, харчування, тощо. Дехто з людей думає, що оскільки це благодійний фонд – можна прийти пообідати. Відповідно, можемо обідом пригостити, але ми цим не займаємось, а виключно доглядом за літніми людьми.

– Святославе Григоровичу, хто Ваші підопічні?

– За статутом ми можемо надавати допомогу людям від 60 років. Найстаршій жінці, яка перебуває в закладі сьогодні, – 94 роки. Загалом у нас перебуває 18 жінок і двоє чоловіків. Є багато людей, які самостійно не можуть пересуватися, мають потребу в памперсах. Зараз ми стараємося не пускати відвідувачів через карантин.

– Чому виникла потреба звернутися в мерію щодо виділення земельної ділянки?

– Спочатку людей було небагато, але ставало все більше та більше й сьогодні маємо 20 людей – це максимальна кількість, яку зараз можемо прийняти. Зараз у нас не лише повне заповнення місць, а й черга: звертаються не лише з Дубна, нашого району та області, а телефонують також з Полтави, Чернівців і всієї України. І в нас виникла думка щодо розширення: ми хочемо побудувати ще одне одноповерхове приміщення, щоб кожна кімната мала вихід і люди могли виходити на свіже повітря. Сьогодні через те, що літні люди мешкають на другому поверсі – це робити не зручно. Ми хочемо зробити між цим будинком і новим перехід, щоб була спільна кухня.  Ця ділянка пустує, ми нікому не будемо заважати (земельна ділянка на фото, - прим. ред.).

– Ви сказали про дорогий ремонт, харчування – де берете кошти на забезпечення діяльності фонду?

– Близько 150 людей з нашої церкви поїхали до Америки й допомагали з ремонтом цього приміщення. Люди, що тут знаходяться, отримують пенсії, проте цих коштів не вистачає, щоб їх забезпечити. Також нам допомагають рідні цих людей.

– Якщо Вам все ж виділять земельну ділянку, будувати нове приміщення теж допомагатимуть спонсори з-за кордону?

– Так, ми розраховуємо на допомогу спонсорів і не лише з-за кордону. У нашій церкві є забезпечені люди, керівники великих місцевих підприємств. Сьогодні вже є люди, які готові допомагати.

Також Святослав Карпюк розповів, що колектив Будинку Милосердя складається з п’яти людей – офіційно працюють нянечки й працівники на кухні. Проте є й багато волонтерів, наприклад, підходять з церкви жінки, які чистять картоплю, ще чимось займаються, допомагають тим, хто працює офіційно.

І хоча у зв’язку з карантином побачити як живуть літні люди не вдалося (за час пандемії в Будинку Милосердя не зафіксували жодного випадку зараження COVID-19), з журналісткою з радістю поспілкувалася працівниця кухні Ольга.

«Я працюю вже 2,5 роки, роботу свою – дуже люблю, бабусь – дуже люблю, день минає швидко. Я не можу сказати, що мені важко – це моя робота і я її люблю. Буває, що не моя зміна й три дні вдома – я вже скучаю. Я прийшла сюди волонтером й так залишилися тут працювати», - поділилися пані Ольга.

Також жінка розповіла, що готує для підопічних.

«На сніданок – молочна каша, компот, щось з випічки, печиво чи булочка. Потім о 10:30 бутерброд з ковбаскою, сиром, чай. На 13 годину – перше, друге, третє, о 16 годині – фрукти, вже о 18 годині вечеря – каша, салат, м'ясо. Є в нас також рибні дні – вівторок і четвер. Готуємо все і тут ще ніхто не схуднув. Намагаємося готувати страви схожі до домашньої їжі. Щодо м’яса – ми купуємо свиню, щоб була не на преміксах. Голубці, капусту, холодець – щоб смачно пахнуло домом. Зараз на обід готую борщ, картопляники з часничком і сметанкою», - пояснила журналістці працівниця Будинку милосердя доброта.

Пані Ольга не лише показала кухню й як відбувається приготування їжі, а й люб’язно пригостила журналістку картопляниками, приготованими на обід, які, до речі, й справді дуже смачні.

«Я вже хотів би йти на відпочинок, але прикипів до цього місця – це моє життя. Якби це все забрати – я вже був би гарним потенційним пенсіонером, а так я ще рухаюся» - додав на завершення спілкування Святослав Карпюк.