Фармацевтка із Шацька – «швидка допомога» і знавець людських душ

Фармацевт – це людина, яка з легкістю знаходить на полиці потрібний препарат серед тисячі упаковок, це «швидка допомога» при незначних травмах і простудах. Фахівчиня фармації з Шацька Марія Лончук 33 роки присвятила роботі в сфері.

За відгуками колег і пацієнтів, Марія Миколаївна вміє гідно і грамотно вирішити питання кожного відвідувача, порадить, які ліки придбати, як часто їх приймати і в якому дозуванні, розповість про спосіб застосування, наслідки лікування і протипоказання, – пише газета «Новий погляд+».

…Під час нашої розмови з фармацевткою до аптеки в Шацькій районній лікарні прийшов молодий чоловік.

–Травмували ногу? – запитала Марія Миколаївна.

–Так, тепер накульгую через необережність.

Хворий розповів, як саме і де отримав травму, почув від працівниці аптеки слова підтримки і з усмішкою попрямував на лікувальну процедуру.

На моє німе запитання фармацевт не задумуючись відповіла: «Так, милосердя і співчуття до ближнього – це неодмінні якості людей нашої професії».

На фармацевта Марія Миколаївна вчилася в Львівському медичному університеті. П’ять років навчання, тривала практика і рік інтернатури дали необхідний багаж знань і навичок. Зі слів аптекарки, раніше студенти вишів повністю проходили медичний курс – різали жаб, були присутні на пологах, операціях, зараз же в навчальних закладах готують переважно продавців ліків.

Першим робочим місцем фармацевтки стала аптека в Шацьку – три десятки років тому вона була єдиною в селищі. Працівники не лише реалізовували лікувальні препарати, а й власноруч виготовляли їх. Розчини для крапельниць, ін’єкцій, дитячі мікстури, мазі – ліки, які з великою відповідальністю творили фармацевти, реалізовувалися пацієнтам і використовувалися у всіх відділеннях Шацької лікарні. Ця робота вимагала постійної зосередженості, точності, скрупульозності, високої концентрації уваги, адже маленька неточність могла зашкодити здоров’ю хворого.

Зараз усе змінилося. В аптеках, які в переважній більшості перетворилися на торгові точки, фармацевт потрохи втрачає своє «професійне обличчя». Втім, роботи для Марії Миколаївни вистачає. Протягом робочого дня, який триває 10 годин, потрібно відпускати ліки, консультувати покупців, пояснювати, як правильно і безпечно приймати препарати тощо. Робота на ногах втомлює, а ще потрібно бути завжди уважною до людей, проявляти терпіння, такт, вміти вислухати.

«В аптеку приходять різні люди. Інколи вистачає декількох слів від покупця, щоб стало зрозуміло, який у нього характер, хто головний у його сім’ї, хто розпоряджається сімейним бюджетом. Є й проблемні пацієнти, агресивно налаштовані – таких теж потрібно вміти зрозуміти і не допустити конфлікту. Адже пацієнт завжди правий!» – фармацевт розповідає про психологічні аспекти роботи з людьми.

Аптека завжди була місцем чистоти, порядку, санітарних стандартів, акуратності. В приміщенні, де повноправною хазяйкою є Марія Лончук, світло, затишно, охайно. На полиці знайшлося місце для іконки. Працівниця аптеки ніколи не забуває про головне правило фармацевта  «Не зашкодь!». Пам’ятає і те, що на перших в історії людства рецептах ліків був напис «Cum Deo!» , що означає латинню «З Богом!». Вищі сили завжди їй допомагають у благородній справі.

Вона любить свою роботу, любить людей, для яких працює. Тісно взаємодіє з медиками районної лікарні, в приміщенні якої розміщена аптека.

«Я повинна бути в курсі всіх новинок, слідкую за передовими методиками і новими препаратами, «дружу» з комп’ютером. Все нове і цікаве обов’язково обговорюємо з лікарями установи».

Саме такому фармацевту, як Марія Лончук, не страшно довірити найцінніше, що є в людини, – її здоров’я. 

Сьогодні  в Україні День фармацевтичного працівника. Нехай же робота приносить Марії Миколаївні задоволення, шану і визнання, забезпечує особистий добробут, радує професійними успіхами і вдячністю людей!

Мирослава ЦЮП’ЯХ