Туберкульоз: від страху до одужання. Історія Бориса та поради лікарки, як перемогти недугу
793 
Сьогодні Україна повністю забезпечена сучасними засобами діагностики та лікування туберкульозу. Проте головними перепонами на шляху до здоров'я залишаються застарілі міфи та стигма.
Про те, як розпізнати хворобу та чому її не варто боятися, розповідають медична директорка з амбулаторно-поліклінічної допомоги Волинської обласної інфекційної лікарні Наталія Чурсіна та волинянин Борис, який двічі подолав цей виклик.
«Думав, що просто застуда»: реальний досвід
Борису 31 рік. Він працює у сільській школі, має сім’ю та маленьку доньку. Його шлях боротьби з туберкульозом розпочався ще у 2014 році під час служби в Нацгвардії.
«Почалося все не з кашлю, а з температури під 40! Тиждень ніхто не міг поставити діагноз. Я пив антибіотики, але нічого не допомагало. Було дуже зле: не міг дихати, боліло у грудях. Тільки після госпіталізації в диспансер і біопсії підтвердили туберкульоз», – згадує Борис.
У 2018 році хвороба повернулася після перенесеного кору. Цього разу лікування було тривалим: три місяці в стаціонарі та ще три – вдома.
Коли варто негайно йти до лікаря?
Симптоми туберкульозу часто маскуються під звичайну втому або застуду. Наталія Чурсіна, медична директорка з амбулаторно–поліклінічної роботи КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», наголошує: привід для візиту до лікаря – це кашель понад два тижні, втрата ваги, нічна пітливість, тривала температура та нездужання.
Борис підтверджує: затягувати не можна.
«Відчули щось не те – мерщій в лікарню! Зараз умови та методи лікування суттєво змінилися на краще. Туберкульоз виліковується, для цього треба лише терпіння та виконання рекомендацій лікарів».
Діагностика за дві години замість двох місяців
Завдяки сучасному обладнанню, тривалість діагностики в Україні скоротилася з місяців до лічених годин. Генетичне обстеження дозволяє дізнатися діагноз за 2–4 години. Щобільше, їхати в обласний центр не обов’язково.
- Необхідне обладнання є у Луцьку, Нововолинську, Володимирі, Ковелі, Камені-Каширському, Маневичах та Любомлі.
- Для дітей доступні навіть дослідження фекалій, що значно спрощує процес для маленьких пацієнтів.
- Вся медична допомога – від діагностики до реабілітації – є абсолютно безоплатною для пацієнта.
Лікування: відеозвіти та новітні схеми
Сучасна медицина дозволяє більшості пацієнтів лікуватися амбулаторно. Госпіталізація потрібна лише у важких випадках або при загрозі життю. Борис згадує, як проходило його друге лікування вдома:
«Мене виписали за умови регулярного прийому ліків. Щодня я знімав відео прийому таблеток і відправляв фтизіатру для підтвердження. Це важко фізично: мене нудило, ліки впливали на печінку, доводилося робити паузи. Але я все витримав».
Сьогодні для стійких форм ТБ впроваджено режими BPaL та BPaLM, які скорочують термін лікування з двох років до 6–9 місяців і не потребують болісних ін’єкцій.
Стигма: чому ми боїмося даремно?
Найбільша проблема – соціальна ізоляція. Борис зізнається, що через страх дискримінації не афішував хворобу в селі.
«Казав, що маю проблеми з легенями, аби не відлякувати людей. Хоча в селі всі все одно знали. Друзі не відвернулися, але спілкувалися переважно на вулиці. Психологічно було дуже важко, спочатку навіть жити не хотілося через повну ізоляцію».
Наталія Чурсіна розвінчує головні міфи:
- Туберкульоз не передається через посуд, їжу, воду, поцілунки чи спільне сидіння унітаза.
- Шлях передачі – лише повітряний.
- Заразитися в супермаркеті чи автобусі майже неможливо. Зазвичай інфікування відбувається при тривалому (близько 8 годин щодня) контакті з хворим протягом трьох місяців.
- Через 2 тижні ефективного лікування людина стає безпечною для оточуючих.
Як захистити себе?
Наталія Чурсіна радить щороку проходити просте анкетування у сімейного лікаря. Важливу роль відіграє вакцинація БЦЖ та загальне зміцнення імунітету.
- Дотримуйтеся здорового способу життя та збалансованого харчування.
- Відмовтеся від паління та алкоголю.
- Дбайте про психічне здоров’я та фізичну активність.
Сьогодні Борис веде здоровий спосіб життя, працює в школі та виховує доньку. Він переконаний: головне — не опускати руки. «Я більше не хочу захворіти на туберкульоз! А для тих, хто бореться зараз, скажу: потрібна наполегливість і підтримка рідних».
Віктор КАЛИТКА