Команда американської місії реконструктивної хірургії «Face to Face» за шість днів провела 25 операцій
2119 
В Україні відбулася п'ята місія американської місії реконструктивної хірургії «Face to Face».
Протягом п'яти місій програми «Face to Face» американські і українські лікарі змогли прооперувати близько 150 поранених військовослужбовців та цивільних, пише Командування медичних сил ЗСУ.
«Дякую Вам, за все те що зробили і ще зробите для України», – так вітає пораненого захисника операційний медичний брат Юрій Тсуваник.
За декілька хвилин пацієнт на операційному столі поринає в медикаментозний сон.
Пан Юрій приїхав в США ще в 90-х і сьогодні працює в одній з найкращих хірургічних клінік Нью-Йорка, але в часи повномасштабної війни всі відпустки проводить в українських медичних закладах, асистуючи в надскладних операціях з відновлення облич українських воїнів.
«Це найменше, що я можу зробити для наших хлопців і для України», – каже він.
Цього разу в активі Юрія, Іванки, Григорія, Джона, Брюса та інших членів команди американської місії реконструктивної хірургії «Face to Face» – шість днів важкої роботи, 25 операцій, найдовша з яких тривала 11 годин!
Днями вже пʼята за рахунком місія завершила роботу в одному з Військово-медичних клінічних центрів. Більше десятка досвідчених американських волонтерів – хірургів і працівників середньої медичної ланки рятували обличчя військовослужбовців та ветеранів. Серед спеціалістів – пластичні, щелепно-лицеві та реконструктивні хірурги, ЛОРи та офтальмологи.
Найскладніші операції – цього разу таких зробили аж сім – хірурги між собою називають «лоскут». Під час такої операції одночасно працюють дві команди хірургів, одна з яких видаляє пацієнтові малу гомілкову кістку з шматками мʼязу і шкіри. З цієї кістки друга команда фактично будує цьому ж пацієнту нову щелепу – верхню чи нижню.
«До цього ми брали участь в різних місіях в Африці, Афганістані. Команди приїздили, визначали потреби, оперували, і їхали геть. Коли я приїхав в Україну на першу місію повномасштабної війни і побачив всю жахливість поранень та їхню кількість – то зрозумів – скільки б місій ми тут не влаштовували, всерівно самі ми це море болю не перепливемо. Було прийняте рішення вчити місцевих військових хірургів», – так каже Грег Машкевич – етнічний українцець, якого батьки вивезли зі Львова в дитинстві.
Головний хірург ВМКЦ Західного Регіону Григорій Прохоренко додає: «завдяки цій та іншим волонтерським місіям українські військові лікарі вчаться ефективно проводити оперативні втручання, аналогів яких в медичних закладах України наразі важко знайти».
Грег Машкевич разом з українським військовим хірургом Віталієм Панченком проводять найскладніший, мікрохірургічний етап операції – вони пришивають дрібні судини з гомілки пацієнта до кровоносної системи щелепи. Віталій ділиться – нитку для подібних швів не побачиш неозброєним оком, вона тонша за павутиння – але наявність мікроскопів дозволила українським хірургам зробити такі маніпуляції звичними.
«Американські лікарі вмотивовані працювати тут стільки, скільки буде потрібно. Ми стикаємося з величезним болем і історіями наших хлопців, головне бажання яких – якомога ближче повернутися до тих рис облич і функціоналу, які вони мали до поранення. Це неймовірне відчуття – допомагати пораненим українським захисникам знову відчути себе повноцінними членами суспільства», – каже Іванка Небор – українська хірургиня, що організовувала цю та інші місії «Face to face».
Читайте також:
- Район.IN.UA
Звільнені з полону військові отримали право на 90-денну відпустку
- Рівне
Повернення до внутрішньої рівноваги: як проходить декомпресія гвардійців на Рівненщині
- Освіта
Освітні пільги для військовослужбовців та їхніх родин у 2026 році: що треба знати
- Медицина
Інвалідність і мобілізація: кого можуть призвати на військову службу у 2026 році
- Район.IN.UA
Запрацювала єдина електронна пошта Військового омбудсмана