«Результати роботи в імунізації – це не лише про цифри, а й про якість життя», – головний санлікар Рівненщини Роман Сафонов

Головний державний санітарний лікар Рівненщини Роман Сафонов поділився своїм унікальним підходом до співпраці з громадами та успішними результатами впровадження спецпроєкту «Вакцинація – спільна справа».

У межах спецпроєкту «Вакцинація – спільна справа», одним із завдань якого є інформаційна підтримка обласних центрів контролю та профілактики хвороб,  – зокрема, щодо успішних кейсів взаємодії з громадами у питаннях імунопрофілактики. Редакція Національного порталу з імунізації поспілкувалася з генеральним директором Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб, головним державним санітарним лікарем Рівненської області Романом Сафоновим. Він поділився своїм унікальним підходом до співпраці з громадами та успішними результатами його впровадження.

– Пане Романе, які, на Вашу думку, часи та ситуації формують вікно можливостей для кращого, продуктивнішого сприйняття людьми засад здорового способу життя в цілому та вакцинації зокрема? 

– У щоденній метушні ми намагаємося створити гарну картинку успішного себе, але забуваємо вчасно поїсти чи перевірити показники крові. Купуємо рідним подарунки, але відкладаємо на потім візити до лікаря чи обстеження. Йдемо до косметолога, але не хочемо витрачатися на вакцинацію проти ВПЛ. Про профілактику багато говорять, але вона не завжди помітна. За зовнішнім виглядом успішного життя, яке ми намагаємося створити в соціальних мережах, часто приховані внутрішні конфлікти. Усміхнені фото в Instagram можуть приховувати стрес, тривогу та бажання відповідати ідеалам, нав’язаним суспільством. Але успіх не вимірюється матеріальними досягненнями, бо найвища цінність — здоров’я. 

Турбота про себе та близьких — це навчитися надавати домедичну допомогу, пояснити дітям, навіщо мити руки, вакцинуватися на етапі планування вагітності, навчити дітей дотримуватися правил дорожнього руху.

Результати роботи з імунізації вимірюються не лише в цифрах, а й у позитивних змінах та покращенні якості життя людей. І це найбільш помітно в часи спалахів інфекційних хвороб чи епідемій — в умовах кризи люди швидко згадують про профілактику, але іноді буває вже пізно, – зазначає Роман Сафонов.

– Рутинна діяльність у сфері імунопрофілактики – процес, як правило, типовий для різних регіонів. Чи можете ви виокремити якісь особливості у своїх робочих підходах або відмінності у викликах залежно від громади, в якій ви працюєте?

– Робота у сфері імунопрофілактики — це постійний діалог між наукою, соціумом і медициною. Кожна громада Рівненщини має свої особливості, які впливають на ставлення до вакцинації. Тому адаптація програм імунізації до потреб населення й культурних контекстів — завдання, яке вимагає особливого підходу. Люди, дотичні до планування заходів з вакцинації, стикалися із тим, що їхні очікування не завжди відповідають реаліям. Іноді дрібниці можуть зіпсувати загальне враження від заходу.

Ви можете поїхати у віддалену громаду без попередження і нікого там не вакцинувати; спланувати захід для дітей і забути розмальовки чи інші сюрпризи; домовитися провести захід взимку і не врахувати поточну епідситуацію. Ці приклади демонструють, що за гарними фотографіями та цікавими анонсами не завжди стоять успішні кейси. 

Кожен захід з вакцинації потребує ретельного планування, комунікації та взаємодії з населенням, адже не все можна передбачити. Тому той, хто каже, що всі його плани завжди збігалися з реальністю, лукавить. Навіть найкращі наміри можуть призвести до невдач, якщо не врахувати людський фактор та організаційні аспекти. 

Наприклад, у громадах із низьким рівнем довіри до медиків чи упередженнями внаслідок негативного досвіду в минулому, навіть попри зусилля у сфері комунікації, вакцинація не матиме такого успіху, як в громадах, де сімейний лікар є авторитетом для пацієнта. Ті підходи, які працюють в одній громаді, можуть мати нульовий результат в іншій. Задля того, аби час, зусилля та ресурси не витрачалися марно, важливо вчитися на помилках. Тоді майбутні кампанії будуть більш ефективними та досягнуть поставлених цілей.

– Що, з вашого досвіду, негативно впливає на роботу з громадами в питанні імунопрофілактики? Що частіше за все стає перешкодою на шляху до успішного результату?

– Відсутність підтримки з боку місцевих лідерів. У деяких громадах без підтримки місцевих лідерів вакцинальні кампанії виявляються менш ефективними. Підготовка будь-якого заходу передбачає залучення всіх зацікавлених сторін. Наприклад, ви плануєте захід, але не узгоджуєте свої плани з головою громади, і виявляється, що в цей день запланований якийсь фестиваль, що призводить до розподілу уваги та зменшення числа охочих вакцинуватися.

Нераціональне використання ресурсів. Ефективне управління фінансовими, людськими та матеріальними ресурсами є критично важливим. Тому необхідно адаптувати програми вакцинації до потреб населення. 

Наприклад, в громаді значна кількість багатодітних сімей і нестача лікарів в амбулаторії — актуально провести обстеження для дітей чи запросити лікаря вузької спеціальності. Після огляду та консультації люди більш схильні приймати рішення про вакцинацію. 

Чи якщо, наприклад, громада скаржиться на якість питної води — доречно організувати лабораторні дослідження та з’ясувати, в чому ж причина. Це підвищує рівень впізнаваності ЦКПХ, а також створює підґрунтя для подальшої співпраці. Враховуючи наш досвід, мешканці віддалених громад виявляють значний інтерес до фахівців вузьких спеціальностей — ендокринологів, онкологів, інфекціоністів, кардіологів тощо.

Прогалини в комунікації. Якщо надавати інформацію без урахування специфіки цільової аудиторії, це призведе до збільшення скептицизму щодо вакцинації. Наприклад, недостатня увага до питань, які хвилюють батьків, може викликати невдоволення. 

До того ж люди сприймають вербальні та невербальні знаки та вже за декілька секунд підсвідомо формують своє ставлення до вас та рівень довіри до ваших слів. Тому під час спілкування з населенням краще обирати золоту середину — не повчати, не залякувати, але й не бути надто поблажливим. Якщо людина, котра має сумніви щодо імунізації, звернулася до вас із запитанням та не отримала на нього чітку й розгорнуту відповідь, то це породжує в її уяві ще більше страхів, упереджень і сумнівів.

– Які ключові кроки все ж таки допомагають у роботі з підвищення культури вакцинації серед населення?

– На мій погляд, запорука успіху — стратегічне планування, прогнозування потреб та адаптація до змін у системі охорони здоров’я, виявлення потенційних ризиків та їх мінімізація. Показник виконання щеплень – це не лише цифра чи відсоток до плану. Це результат роботи значної кількості людей на всіх етапах — від постачання вакцин і навчання персоналу закладів охорони здоров’я до комунікації з пацієнтом та проведення безпечної ін’єкції. 

Кожен відсоток виконання віддзеркалює години праці фахівців ЦКПХ та медичних працівників закладів охорони здоров’я, які налагоджують логістику, опановують нові навички, проводять мікропланування, забезпечують цифровізацію процесів та активно залучають громаду до проведення заходів з імунопрофілактики. Таким чином, кожен успішно проведений виїзний захід є свідченням колективної відповідальності та відданості своїй справі.

«Наша робота — це не просто статистичні дані, а й результат спільної праці, яка вимагає часу, зусиль, професіоналізму та безмежного терпіння. А отже необхідно масштабувати досвід, накопичений на кожному етапі, щоб сформувати міцний фундамент для майбутніх ініціатив у сфері охорони здоров’я», – Роман Сафонов, генеральний директор Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб, головний державний санітарний лікар Рівненської області.