Вона втратила руку, але не силу боротися: історія 14-річної Віки, яка пережила обстріл Херсона

7 березня 2025, 15:32

2198

Вона втратила руку, але не силу боротися: історія 14-річної Віки, яка пережила обстріл Херсона

14-річна Віка з Херсона потрапила до Охматдиту у вкрай важкому стані. Політравми, складні операції, місяці фізичної терапії — і ось нарешті вона залишає стіни відділення мікрохірургії.

Попереду реабілітація та протезування, але Віка мріє про головне — повернутися додому. Історію порятунку дівчини розповіли на сторінці «Охматдиду» у фейсбуці.

«Херсон. Третя ночі, 3 вересня. Мама чує крик 14-річної Віки з іншої кімнати — там, де тільки-но пролунав потужний вибух. Вона забігає всередину й бачить кров, потрощену праву руку доньки й ліву, яка тримається лише на пошкоджених м’язах», – йдеться у дописі.

Під обстрілами Віку доправили до Херсонської лікарні, але її стан був надто важкий. Лікарі прооперували дівчинку, встановили їй на обох руках апарати зовнішньої фіксації кісток, а також дренаж грудної клітки. Після цього ухвалили рішення терміново евакуювати дитину до Охматдиту в Києві для подальшого лікування.

Тут за життя Віки боролися одразу кілька команд — мікрохірурги, ортопеди, травматологи та торакальні хірурги. У дівчинки була важка комбінована травма: пошкоджені обидві верхні кінцівки та проникаюча травма грудної клітки. Торакальні хірурги доглядали за дренажем — системою, яка виводила повітря з плевральної порожнини, щоб відновити функцію дихання.

На правій руці були пошкоджені всі згиначі пальців і кисті — м’язи й сухожилля, які відповідають за рухливість. Хірурги зробили низку операцій, відновлюючи кожен м’яз і нерв.

Проте найсерйозніша проблема стосувалася лівої руки дівчинки. Треба було обрати — залишити кінцівку чи ампутувати її. Рішення про ампутацію було консиліумне.

«Це було одне з найважчих рішень — відібрати в дитини руку, — зізнається мікрохірург Олександр Яворський. — Ми до останнього шукали хоча б одну цілу артерію, але дарма – всі артерії, судини й нерви були зруйновані. Рука трималася лише на м’язах. Доплерографія підтвердила: шансів врятувати кінцівку немає».

Мама дівчинки ділиться: «Віка подорослішала. Вона вже усвідомлює, що у неї немає руки, що їй треба пристосовуватися вже до іншого життя. Велика робота проведена з психологом. У нас дуже класна психологиня Тетяна. Вона нам дуже допомогла».

Весь період лікування Віка проходить фізичну терапію, розробляючи праву руку. І якщо кілька місяців тому вона навіть не могла ложку тримати, то зараз вправно користується телефоном, що є величезним прогресом.

«Все її життя надалі буде залежати від правої руки. Тобто її навчання, робота, догляд за собою буде залежати саме від цієї руки і від того, як вона відновиться», – зазначає Валерій Панченко, фізичний терапевт.

Попереду тривала реабілітація й підготовка до протезування. Але дівчинка впевнена, що вже зовсім скоро зможе повернутися до своїх улюблених справ і буде робити манікюр, створювати яскраві дизайни для нігтів, плести браслети з бісеру й малювати. Та найбільшою мрією дитини залишається повернення до рідного Херсона.