Історія реабілітації: захисник із Миколаєва дивом вижив під завалами і мріє знову тренувати дітей

12 Лютого 2025, 13:37

327

Захисник із Миколаєва дивом вижив під завалами і мріє знову тренувати дітей

Уже рік 36-річний захисник, який отримав численні важкі травми внаслідок влучання ворожої ракети, намагається повернутися до повноцінного життя.

А допомагають йому у цьому спеціалісти Центру UNBROKEN, повідомили у Першому медичному об'єднанні Львова.

До великої війни Андрій Тарасов з міста Миколаїв навчав дітей карате у власному спортивному клубі «Панда». Саме таке псевдо дитячий тренер і взяв собі у війську. У перші ж дні повномасштабного вторгнення каратист приєднався до миколаївських морпіхів з 36-ї бригади. Разом з побратимами «Панда» брав участь в обороні Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини, де і потрапив під потужний обстріл.

«Торік у лютому по наших позиціях влучили ракети: спочатку одна, а потім одразу і друга. Наше місцезнаходження було зруйноване вщент. На мене впав дах. Багато моїх побратимів тоді загинуло, мені ж пощастило вижити дивом. Я отримав численні переломи ніг, забої та втратив багато крові», – пригадує захисник.

Спершу «Панду» рятували у Херсоні, потім в Одесі та Києві. Кілька місяців він пробув у реанімації та переніс чимало операцій. У травні захисника, який все ще був лежачим і не говорив, відправили на подальше лікування до Львова – у Центр UNBROKEN.

Львівські ортопеди-травматологи взялися за порятунок правої ноги захисника, яка все ще була у важкому стані: переломи стегна, тазової кістки та надколінка. Лише у Львові Андрій переніс 10 операцій. Серед найскладніших: відкриті репозиції, тобто зіставлення фрагментів кістки, надколінка та стегна з внутрішньою фіксацією за допомогою пластини. А також – аутопластика тазової кістки та пластика ахіллового сухожилля. Паралельно весь цей час із пацієнтом працювали спеціалісти з реабілітації.

І тут у Львові після занять з нейропсихологами та логопедами Центру Андрій нарешті заговорив. Тієї миті поруч з ним була дружина Тетяна.

«Це було таке щастя для мене, адже наш шлях був надзвичайно важким. Ми наче починали з нуля, збираючи все з маленьких частинок. Спочатку відкрилося одне око, потім друге, почав реагувати на звуки, похитувати головою і ось – нарешті вимовив перше слово. Ми довго йшли до цих результатів», – пригадує Тетяна.

Нині Андрій уже повністю відновив мовлення. Він щодня займається з фізичними та ерготерапевтами, потрохи ходить та наразі вчиться долати сходи. Попереду в нього ще низка оперативних втручань та тривала реабілітація.

Понад усе НЕЗЛАМНИЙ мріє повернутися до рідного міста, де на нього чекають двоє синів, та продовжити справу всього його життя – знову навчати дітей карате.