Вакцинація військовослужбовців має бути в пріоритеті, – експерти з імунізації
Захист життя та здоров’я захисників України має бути пріоритетом держави і, зокрема, системи охорони здоров’я.
Про те, проти яких інфекцій варто щепитися військовослужбовцям, про організацію процесу вакцинації військових, про успішні приклади такої вакцинації та про питання, що ще потребують вирішення, розмірковують експерти – Олена Кондратенко, лікарка загальної практики сімейної медицини, співзасновниця клініки «Медична практика для родини», член правління ГО «Батьки за вакцинацію», дружина військового медика, та Федір Лапій, голова Національної групи експертів з питань імунізації (НТГЕІ), лікар-інфекціоніст, к.м.н., провідний експерт Національного порталу з імунізації.
– Які вакцини (як календарні, так і рекомендовані) варто отримати особам, що вже вступили до лав ЗСУ або планують це зробити?
– В першу чергу варто перевірити наявність щеплень проти дифтерії та правця і при потребі зробити ревакцинацію. Це просто життєво необхідно, і бюджетна вакцина АДП-М, на щастя, поки є в наявності, – пояснює Олена Кондратенко. – Адже кожне бойове поранення може стати джерелом інфікування правцем. Якщо з останньої введеної дози вакцини проти правця пройшло менше 10 років, то треба проконтролювати, коли вони закінчаться. Якщо до виповнення цих 10 років залишилося півроку-рік, то доцільніше не чекати, а вже робити ревакцинацію.
З додаткових щеплень – тих, що не покриває держава дорослим – я всім дуже раджу зробити щеплення проти гепатиту В, адже, на жаль, жоден військовослужбовець не може бути певним, що не зіткнеться з госпіталізацією, хірургічним втручанням, переливанням крові; також можливе інфікування через спільне використання побутових предметів.
Також, враховуючи ситуацію з підривом Каховської ГЕС та підвищеним ризиком інфікування гепатитом А і якщо відсутні попередні щеплення проти гепатиту В, можна одночасно вакцинуватись проти гепатиту В та гепатиту А комбінованою вакциною Твінрикс, оскільки «дорослої» моновакцини проти гепатиту А (Хаврикс 1440) в країні зараз нема.
Якщо пацієнт має схильність до частих «застуд» або хронічні захворювання, то я б радила ввести вакцину Превенар 13 для профілактики бактеріальних ускладнень, викликаних пневмококовою інфекцією: багато моїх декларантів отримали цю вакцину під час мобілізації. За можливості можна також вакцинуватися проти менінгококової інфекції, адже ризик інфікування зростає через проживання в казармах.
Звісно, варто також якнайшвидше отримати щеплення проти коронавірусної хвороби (чи доробити необхідні бустерні дози), а також щепитись проти сезонного грипу, як тільки буде доступна вакцина (зазвичай її завозять восени); жодні захворювання, навіть у випадку легкого перебігу, не мають послаблювати наших захисників.
– Як організувати щеплення військовослужбовця?
– За запитом військовослужбовців відповідальні за медицину в військовій частині мають звернутися до департаментів охорони здоровʼя для організації вакцинації військових щепленнями, які покриваються державою – пояснює Федір Лапій. – В якості правової підстави для цього існує лист-роз’яснення від МОЗ, в якому міністерство звертає увагу на «необхідність створення умов для проведення щеплень проти дифтерії та правця, проти COVID-19 осіб зі складу сил територіальної оборони та добровольчих формувань територіальних громад за їх зверненням незалежно від їх територіальної приналежності та від наявності декларації про вибір лікаря».
І тут виникають певні технічні питання, які потрібно вирішувати на місцевому рівні. Для виїзду мобільної бригади потрібно покрити витрати, що не покриваються НСЗУ, наприклад, на пальне та оплату робочого часу медичних працівників, залучених в проведенні вакцинації.
Для організації цього процесу необхідним є сприяння органів місцевої влади. Все має бути оформленим офіційно, інакше до працівників амбулаторії, що виїхали для вакцинації військовослужбовців, можуть пізніше виникнути претензії від відвідувачів, що медпрацівники нібито самовільно залишили робоче місце в робочий час.
Тож кожному Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ), який є структурним підрозділом обласної військової адміністрації (ОВА), варто було б прописати чіткі алгоритми вакцинації військових, що перебувають на території області, які були б обов’язковими для виконання в комунальних медзакладах та спростили процес як для самих військовослужбовців, так і для медичних працівників. На жаль, цей процес ще не налагоджено в усіх регіонах. Надзвичайно важливо максимально сприяти вакцинації наших захисників проти небезпечних інфекцій.
– Якщо військовослужбовець перебуває в частині, то звернутись за проведенням щеплення в першу чергу необхідно до свого начмеда, – зазначає Олена Кондратенко. – Зазвичай дислокація все ж десь поблизу населених пунктів, де наявна якась первинна медична допомога.
Тож за умови адекватної співпраці військових з цивільною адміністрацією ці питання можна успішно вирішити. Мені відомо, що деякі прифронтові медзаклади створювали мобільні бригади, які вакцинували на відносно мирній території військових за бажанням. Зокрема, саме цивільними мобільними бригадами проводилася вакцинація проти коронавірусу.
Якщо ж людина знаходиться у відпустці за сімейними обставинами і опинилася в мирному місті, де хоче вакцинуватися, то наразі він може звернутися в будь-який заклад первинної медичної допомоги і вакцинуватися за наявності вакцини. Адже існує розʼяснення Міністерства охорони здоровʼя щодо сприяння вакцинації військових, що можуть знаходитись не в пунктах постійної дислокації.
В нашому медичному центрі ми вакцинуємо всіх військових, що звертаються, – і проти дифтерії та правця безкоштовно, і за наявності вакцини – від гепатиту В. Якщо ж необхідна військовому вакцина платна, можна звернутися до медзакладу, що має цю вакцину. Наприклад, в нашому медзакладі ми намагаємось за наявності вакцин і якихось спонсорських коштів надати вакцину військовим безкоштовно або за мінімально можливою ціною. Або ж з наявності необхідної військовому вакцини в аптеці можна звернутися до комунального медзакладу, домовитись за прийом і ввести придбану в аптеці вакцину там.
– Чи ви можете поділитися практичними кейсами успішної вакцинації військовослужбовців? І що, на вашу думку, найважливіше для успіху в цьому питанні?
– На початку повномасштабного вторгнення, коли підрозділ мого чоловіка був в зоні доступу, на мирній території, там знаходились мої декларанти, тому я просто брала вакцини, їхала туди з термосумкою й вакцинувала їх, – розповідає Олена Кондратенко. – Наш декларант був начмедом батальйону, і він звернувся за допомогою. «Я хочу вакцинувати бійців проти дифтерії та правця, маю 20 охочих». Я просто взяла вакцину й поїхала туди. Важливою є звичайна людська комунікація – вона зазвичай працює ефективніше, ніж якісь розпорядження згори.
Читайте також: У МОЗ закликали до збільшення охоплення щепленнями проти COVID-19
– Людський фактор є суттєвим, – погоджується Федір Лапій. – Коли військові звертаються до проактивних, провакцинально налаштованих фахівців, все працює чудово й захисники отримують необхідні їм щеплення. І завдяки такій позиції в деяких регіонах вже нема жодних проблем із вакцинацією військових.
Але зустрічаються, на жаль, і випадки іншого ставлення. Наприклад, коли лікар просто відмовляє військовому в проведенні щеплення, бо той не є його декларантом. Або коли органи місцевої влади не зацікавлені в імунопрофілактиці в цілому і в вакцинації військових зокрема, тому в регіоні нема працюючих алгоритмів щеплення захисників, а проблеми, що виникають, не вирішуються оперативно. Тож важливо вирішити це питання на рівні кожного регіону, адже життя та здоров’я наших захисників безцінне.
Матеріал підготовлено редакцією Національного порталу з імунізації
Читайте також: Для яких категорій громадян військово-лікарську комісію можна пройти заочно
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром