На Рівненщині побільшало хворих на гепатит С

16 Березня 2023, 15:15

1044

Щороку в Рівненській області реєструються захворювання гострим та хронічним вірусним гепатитом С (ГГС, ХГС).

У 2022 році в регіоні зареєстрували 12 випадків захворювань ГГС, що було на 7 випадків більше, ніж у 2021 році. Про це йдеться на сторінці Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб у фейсбуці.

За цей період було виявлено 43 випадки ХГС (показник 3,89), що було на 6 випадків більше, ніж у 2021 році (37 випадків, показник 3,35). Захворювання ГГС відмічались у Дубенській громаді (4 випадки, показник 8,91), Радивилівській (1 випадок, показник 2,72), Млинівській (1 випадок, показник 2,69), м. Вараш (1 випадок, показник 2,32), м. Рівне (4 випадки, показник 1,65). Хворі ХГС виявлялись у м. Вараш (13 випадків, показник 30,12), Дубенській громаді (3 випадки, показник 6,68), Костопільській (4 випадки, показник 6,26), Радивилівській (2 випадки, показник 5,44), Рівненській (4 випадки, показник 4,35), м. Рівне (12 випадків, показник 4,94).

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) відмічає, що гепатит С (ГС) — це небезпечна для життя інфекція печінки, спричинена вірусом гепатиту С (ВГС). Вірус може спричиняти як гострий, так і хронічний гепатит, який може протікати у легкій формі або призводити до тяжкого довічного захворювання, включаючи цироз печінки та рак. Зараз ефективної вакцини проти гепатиту С немає. Приблизно у 30% (15–45%), інфікованих протягом шести місяців після зараження, досягається спонтанне лікування. В інших 70% (55–85%) розвивається хронічна інфекція ГС. При хронічній інфекції ГС ризик розвитку цирозу печінки протягом наступних 20 років становить від 15 до 30%.

Гепатит С поширений у всіх регіонах ВООЗ. Найвищі показники захворюваності спостерігаються у Регіоні Східного Середземномор'я та Європейському регіоні, у кожному з яких 12 мільйонів людей мають хронічну інфекцію. У регіонах Південно-Східної Азії та Західної частини Тихого океану хронічно інфіковано приблизно по 10 мільйонів осіб, а в Африканському регіоні та Регіоні країн Америки – 9 та 5 мільйонів осіб відповідно.

Вірус ГС належить до гемотрансмісивних вірусів. Найбільш поширеними шляхами передачі є: повторне використання або недостатня стерилізація медичного обладнання, зокрема шприців та голок у закладах охорони здоров'я; переливання крові та продуктів крові, які не пройшла скринінг на ГС; спільне використання ін'єкційного інструменту при вживанні ін'єкційних наркотиків.

Вірус ГС також може передаватися від інфікованої матері дитині, а також при статевих зносинах, що супроводжуються контактом з кров'ю (наприклад, в осіб з декількома статевими партнерами або чоловіків, які вступають у статеві зв'язки з чоловіками). Однак ці механізми передачі інфекції при ГС є менш поширеними.

Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду або при побутових контактах, наприклад, обіймах, поцілунках або спільному прийомі їжі та напоїв з інфікованою особою.

Тривалість інкубаційного періоду ГС становить від двох тижнів до шести місяців. Приблизно 80% випадків первинна інфекція протікає безсимптомно. У хворих з гострим перебігом хвороби відмічається висока температура, стомлюваність, втрата апетиту, нудота, блювання, болі в ділянці черевної порожнини, потемніння сечі, світлий кал, болі в суглобах і жовтяниця.

Зважаючи на те, що первинна інфекція ВГС найчастіше протікає безсимптомно, спочатку після зараження у більшості інфікованих вона не діагностується. У пацієнтів із хронічною інфекцією ГС вона також часто не діагностується, оскільки хвороба протікає безсимптомно протягом десятиліть до розвитку вторинних симптомів, що є серйозним ураженням печінки.

Діагностика інфікування ГС проводиться у два етапи:

Для виявлення осіб із вірусною інфекцією виконується серологічне дослідження на антитіла до ВГС;
При позитивному результаті тесту на антитіла до вірусу ГС для підтвердження хронічної інфекції та необхідності лікування потрібне тестування на наявність у крові пацієнта рибонуклеїнової кислоти (РНК) вірусу ГС. Цей тест має важливе значення, оскільки приблизно у 30% інфікованих ВГС інфекція спонтанно виліковується за рахунок сильної відповіді імунної системи та не потребує лікування. У таких пацієнтів навіть за відсутності інфекції результат дослідження антитіла до вірусу ГС буде позитивним. Тест на наявність РНК ВГС може бути виконаний у лабораторії.

У разі діагностування хронічної інфекції ГС пацієнта необхідно обстежити для визначення ступеня ураження печінки (фіброз та цироз печінки). Це можна зробити за допомогою біопсії печінки або різних неінвазивних тестів. На основі даних про ступінь ураження печінки приймається рішення щодо методів лікування та ведення пацієнта.

Рання діагностика дозволяє запобігти розвитку ускладнень, пов'язаних з інфекцією, та подальшу передачу вірусу. ВООЗ рекомендує проводити тестування осіб у групах підвищеного ризику інфікування. При високих рівнях виявлення антитіл до ВГС серед населення (>2% або >5%), ВООЗ рекомендує, щоб усі дорослі мали доступ до тестування на антитіла до ВГС та мали можливість його проведення у поєднанні з отриманням послуг з профілактики та лікування.

У всьому світі близько 2,3 мільйона осіб (6,2%) із приблизно 37,7 мільйона людей, які живуть із ВІЛ, мають серологічні ознаки поточної або перенесеної інфекції ВГС. У всьому світі хронічні захворювання печінки є однією з основних причин захворюваності та смертності серед людей, які живуть із ВІЛ.

Первинна інфекція ВГС не завжди потребує лікування, оскільки в частини пацієнтів імунна система сама успішно справляється з вірусом. Однак лікування показане тим пацієнтам, у яких гепатит переходить у хронічну форму. Метою терапії при гепатиті є повне лікування.

ВООЗ рекомендує проводити терапію на основі пангенотипних противірусних препаратів прямої дії (ПППД) всім дорослим, підліткам та дітям віком до 3 років з хронічною інфекцією гепатиту C. ПППД дозволяють виліковувати більшість ВГС-інфікованих, при цьому курс лікування є коротким (зазвичай від 12 до 24 тижнів) і його тривалість залежить від відсутності або наявності цирозу печінки. У 2022 р. ВООЗ включила нові рекомендації щодо лікування підлітків та дітей з використанням тих самих пангенотипних препаратів, які використовуються для дорослих.

У багатьох країнах з високим рівнем доходу та рівнем доходу вище за середню вартість лікування пангенотипними ПППД залишається високою. Однак у багатьох країнах (головним чином, у країнах з низьким рівнем доходу та рівнем доходу нижче середнього) завдяки появі препаратів-дженериків ціни різко знизилися. Найбільш широко застосовуваний та недорогий курс лікування пангенотипними ПППД передбачає використання софосбувіру та даклатасвіру. У багатьох країнах із низьким та середнім рівнем доходу вартість курсу лікування становить менш як 50 дол. США.

За даними ВООЗ, доступ до лікування ГС покращується, але залишається занадто обмеженим. У 2019 р. із 58 мільйонів людей, які живуть із ГС, у всьому світі свій діагноз знали приблизно 21% (15,2 мільйона осіб); при цьому, до кінця 2019 р. курс лікування ПППД пройшли близько 62% (9,4 мільйона) осіб, які живуть із хронічною інфекцією ВГС.

ВООЗ зазначає, що донедавна тестування та лікування гепатиту С у багатьох країнах ґрунтувалися на моделях надання спеціалізованої допомоги (зазвичай під керівництвом гепатолога чи гастроентеролога) у стаціонарних умовах для проведення комплексної терапії. Використання схем короткострокового перорального лікування ВГС за допомогою пангенотипних ПППД при невеликих побічних ефектах або їх відсутності нині потребує мінімальних знань, досвіду та моніторингу. ВООЗ рекомендує, щоб тестування, надання допомоги та лікування осіб з хронічним гепатитом С забезпечувалися кваліфікованими лікарями та медсестрами, які не є вузькими фахівцями у цій галузі. В цей час тестування, надання допомоги та лікування можуть також здійснюватися на безпечній основі в рамках установ первинної медико-санітарної допомоги, служб зниження шкоди та в умовах в'язниць, що забезпечує більшу доступність та зручність для пацієнтів.

Нині ефективної вакцини проти гепатиту С немає, тому профілактика інфекції полягає у зниженні ризику зараження у медичних закладах, а також групах підвищеного ризику. До них належать споживачі ін'єкційних наркотиків та чоловіки, які вступають у статеві контакти з чоловіками, особливо інфіковані ВІЛ.

ВООЗ рекомендує заходи первинної профілактики:

безпечне та правильне виконання ін'єкцій під час надання медичної допомоги;
дотримання техніки безпеки при поводженні з колюче-ріжучими інструментами та відходами та їх утилізації;
надання комплексних послуг зі зниження шкоди, пов'язаної із вживанням ін'єкційних наркотиків;
тестування донорської крові на ВГВ та ВГС (а також на ВІЛ та сифіліс);
навчання медичного персоналу;
профілактика контактів із кров'ю під час статевих зносин.

У травні 2016 р. Всесвітня асамблея охорони здоров'я ухвалила першу Глобальну стратегію сектору охорони здоров'я з вірусного гепатиту на 2016–2020 роки. У стратегії підкреслюється найважливіша роль забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров'я та сформульовані цільові показники, узгоджені з Цілями у сфері сталого розвитку. Стратегія передбачала досягнення мети елімінації вірусного гепатиту, як проблеми громадської охорони здоров'я до 2030 р. (визначається, як скорочення на 90% числа нових випадків хронічних інфекцій та зниження смертності на 65% порівняно з вихідними показниками 2015 р.), і включала план дій щодо досягнення шляхом здійснення основних стратегій профілактики, діагностики, лікування та роботи з населенням. У травні 2022 р. сімдесят п'ята сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я прийняла до відома низку нових комплексних глобальних стратегій сектору охорони здоров'я щодо ВІЛ, вірусного гепатиту та інфекцій, що передаються статевим шляхом, на період 2022–2030 років. Для надання підтримки країнам у досягненні глобальних цілей боротьби з гепатитом у рамках

Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 р. ВООЗ веде роботу в наступних областях:

підвищення обізнаності, сприяння створенню партнерств та мобілізація ресурсів;
розробка науково обґрунтованих заходів політики та збирання фактичних даних для вжиття заходів;
забезпечення дотримання принципу справедливості щодо здоров'я у рамках боротьби з гепатитом;
профілактика розповсюдження інфекції;
розширення охоплення послугами зі скринінгу, надання допомоги та лікування.

У світлі рекомендацій ВООЗ в Україні у 2019 році була розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України Державна стратегія у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року, яка передбачає:

зменшення нових випадків вірусних гепатитів, в тому числі хронічних, та скорочення смертності, зумовленої вірусними гепатитами;
створення ефективної системи епідеміологічного нагляду за вірусними гепатитами та впровадження ефективного моніторингу і оцінки програм протидії вірусним гепатитам;
забезпечення надання комплексних послуг профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, підвищення поінформованості населення про проблеми вірусних гепатитів;
підвищення рівня знань медичних працівників щодо сучасних підходів до профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів.