Психологи роз'яснили, чи доречно під час війни святкувати Різдво та Новий рік

Цьогоріч українці зустрічають Різдво та Новий рік на тлі повномасштабного вторгнення Росії, постійних обстрілів та відключень світла. Багато хто зустріне 2023-й на фронті, не зможе в ці святкові дні бути поряд із рідними. Мільйони українців зустрічатимуть новий рік у статусі біженця.

Як під час війни святкувати і чи треба — Суспільне поговорило із психологами.

«Свята можуть бути як розвантаженням, так і стресом»

Різдвяні свята можуть бути стресом, якщо занадто в них «занурюватися», зазначає психологиня Олена Шершньова. Організм переживає стрес і йому байдуже, він позитивний чи негативний.

«Тому варто пам’ятати, що комусь зараз не до свят, але у мене є сили і ресурс і я організую це свято для своєї родини і для тих, хто не може собі це дозволити. Що я можу зробити? Як я можу подарувати шматочок свята воїнам ЗСУ, сім’ям переселенців? І це теж буде частина святкування. Ви відчуєте себе корисною, доброю людиною і зможете зробити щось для інших. Ось вам і рецепт святкування», — говорить психологиня.

За її словами, якщо ж ми будемо балансувати напругу і розслаблення, тоді зможемо бути здоровими, ефективними і корисними у тому числі і для країни. Вона зазначає, що якщо ми увесь час у напрузі, то «ментальне здоров’я буде хитатися».

«Люди з міцними соціальними зв'язками довше живуть»

Психотерапевт Олекса Титик вважає, що новорічні свята — це спосіб підтримати комунікацію з іншими людьми та уникнути ізоляції.

«Зв'язок і комунікація з іншими людьми — це те, що допомагає нам триматись, нашу батарейку підзаряджати. Росіяни змушують нас закритись у домівках, щоб ми нічого не робили, склали «лапки». Це дуже небезпечно. Коли ми ізолюємось від усіх, фокусуємось тільки на тому, що іде війна, це зупиняє нас і не дає можливості рухатись та допомагати. За багатьма дослідженнями люди з міцними соціальними зв'язками довше живуть, мають міцне здоров'я. Ми дуже соціальні, нам потрібна комунікація, Тож, це одна з одних речей, від яких не можна відмовлятись. Коли людина приносить себе в жертву, говорить, війна і «я нічого не буду робити»» — це приносить страждання, а не сприяє перемозі», — вважає спеціаліст.

Водночас Титик зазначає, що важливо і те, як ми святкуємо.

«Важливо пам'ятати про те, що йде війна, якою ціною нам це дається. Якщо влаштовувати гучні гуляння, забуваючи про все на світі, безумовно постає питання, чи саме так варто святкувати», — зазначив він.

Психотерапевт радить докласти зусиль, аби організувати теплі зустрічі з рідними, друзями, де можна «переключитись» та набратись енергії, щоб мати можливість рухатись далі.

«Немає кнопки, яка виключить почуття провини»

Святкувати чи ні — це рішення, тож варто прислухатись до себе, зазначає Ольга Корбут керівниця та психолог-волонтерка платформи безплатної підтримки «Розкажи мені», соціального проєкту Інституту Когнитивного Моделювання.

«Змахнути паличкою та сказати «відволіктись» — навряд чи так можливо «витягнути» себе або когось перед святами. Треба розуміти, хочу я чи інша людина себе "витягувати". Багато хоче, щоб за них вирішили гуляти на Новий рік, Різдво чи ні, тому що це прийняття рішення. Можна відштовхуватись від своїх почуттів, як мені буде краще на душі, якщо я буду святкувати чи ні? Немає кнопки, яка виключить почуття провини, і я почну робити, все що захочу. Можна обрати такий варіант, де відчуття провини буде найменшим, зробити вибір, щоб зрозуміти, що не буду сильно себе гнобити, і мене не будуть за це судити", — зазначає Корбут.

Важливо розмежовувати, за що я несу відповідальність, за що ні, додає Шершньова: 

«Ця війна – це не моя відповідальність, але допомога одній або кільком людям – це мені під силу, це моя відповідальність і я можу це зробити. Коли людина починає допомагати конкретно комусь, а не намагається врятувати увесь світ, то почуття провини відпускає, і сором відпускає і тоді можна спокійно жити, турбуватись про ментальне здоров’я, бути ефективним і реально допомагати іншим».

«І потім сказати собі: «Я маю право жити». І воїни зараз стоять на передовій для того, щоб я зараз жила, жив. Коли ми живемо повним життям, ми можемо бути корисними, і ми можемо дарувати змогу краще жити іншим людям", — додає психологиня.