На початкових стадіях ВІЛ не має симптомів: як тестування може врятувати життя

Є теми, про які нам традиційно страшно думати — мозок уникає їх, а очі наче не бачать. Але що вже зараз може налякати українців? Ми мусимо вижити й зберегти своє здоров’я для розбудови нашої країни. 

А тому зараз, як і завжди, на часі поговорити про ВІЛ, зауважують у МОЗ.

За даними Центру громадського здоров’я, на кінець 2018 року інфікованими були понад 240 000 людей. До того ж майже половина з них не знала про це. ВІЛ-інфекція проявляє себе далеко не одразу, тому дуже багато виявлень відбувається серед людей віку 50+, переважно під час обстеження перед оперативним втручанням. Найчастіше ця вікова категорія не приходить на тестування навмисне, адже вірить у багато міфів про інфекцію. Однак ВІЛ не обирає за соціальним статусом, професією та фінансовим забезпеченням: 7 з 10 інфікованих людей не входять до так званих “ключових груп”, у яких ризик заразитися вищий.

Водночас серед молоді зростає усвідомленість щодо безпечного сексу та регулярних перевірок. І саме це призводить до зниження рівня інфікувань. А зараження вірусом відбувається через біологічні рідини:

• при незахищеному сексі (сперма, вагінальні виділення, природна змазка, й особливо за наявності пошкоджень слизової)

• кров (при переливанні, прямому контакті крові та слизової оболонки, спільному використанні шприців і голок)

• материнське молоко (тому жінки з ВІЛ не годують дітей груддю)

• від матері до дитини під час внутрішньоутробного розвитку та пологів, якщо мати не приймає антиретровірусну терапію. 

Що запобігає передачі ВІЛ? 

Перш за все, це захищений секс, а саме – бар’єрна контрацепція. Презерватив потрібно використовувати завжди, а ще – правильно його зберігати. 

Пам’ятайте, що ВІЛ не проявляється наочно, а отже «чистий» вигляд статевих органів та суб’єктивна оцінка партнера як «здорового» чи «нормального» – це нісенітниця. Вірус не обирає за соціальним станом, звичками чи зовнішністю.

Звісно, ризики інфікування при незахищеному сексі з партнером, у якого є ВІЛ, неоднакові для різних практик. В першу чергу вони залежать від травматизації слизових оболонок (наприклад, секс без прелюдії, жорсткий секс, зґвалтування) та рівня вірусного навантаження.

Якщо людина з ВІЛ регулярно приймає антиретровірусну терапію (АРТ) та досягла невизначного рівня вірусного навантаження, вона не може інфікувати іншу людину навіть за умови незахищеного сексу.

Якщо статевий акт відбувся, а контрацепцію застосувати було неможливо (як, на жаль, стається під час зґвалтувань), необхідно звернутися за екстреною профілактикою. Найкраще це зробити в першу добу після події, але не довше ніж за 72 годин. Така профілактика — це прийом декількох препаратів з АРТ протягом 28 днів. Вона ефективна та запобігає зараженню, якщо її починають вчасно.

Якщо ж термін для застосування екстреної профілактики минув, а партнер недоступний для тестування (в моменті та за три місяці), і статус його невідомий, варто пройти тестування. В Україні широко й безкоштовно доступні швидкі тести третього покоління, які виявляють вірус через 2-3 місяці після зараження. Також існують тести четвертого покоління, які визначають ВІЛ через 2-3 тижні, хоча їх не так просто знайти. Загалом же тестуватися на ВІЛ необхідно всім людям, які мають секс та/або інші фактори ризику – робити це варто раз на рік.

Знайте, що АРТ доступна та безкоштовна в Україні.

Вона дієва настільки, що людина проживає своє звичайне здорове життя, є безпечною для партнерів, а її лайфстайл відрізняється лиш регулярним прийомом однієї чи кількох таблеток, як при будь-якому хронічному захворюванні. Не нехтуйте своїм здоров’ям та пройдіть тестування якомога швидше, а ще спонукайте до цього людей навколо та своїх партнерів, аби всі були здорові та жили довге життя в нашій Україні!