Як зберегти психічне здоров’я – показали у вигляді анімаційного короткометражного серіалу

Соціальний проєкт Твій сімейний лікар на своєму Уoutubе-каналі опублікував першу серію українського анімаційного серіалу з порадами по збереженню психічного здоров’я.

Під час війни українці та українки зустрілися з нечуваною кількістю лихих новин, важких рішень і виборів, із частими переїздами, пристосуванням до нових умов, постійною тривогою за себе та близьких. Окрім постійної загрози життю та наслідків для фізичного здоров’я, багато людей отримують психологічні травми, пише НВ.

У постійному стресі важко вслідкувати за психічним станом і вчасно звернутись по фахову допомогу. Однак саме в критичних ситуаціях це дуже важливо, адже стійка психіка допомагає людині швидко реагувати на небезпеку, раціонально ухвалювати рішення та не нашкодити собі й близьким.

Як вберегти психіку тут і зараз, коли нема змоги звернутись до фахівця чи фахівчині, взялась проілюструвати команда соціального проєкту Твій сімейний лікар за підтримки HealthLink. Об'єднавшись із режисеркою Анастасією Фалілеєвою та низкою досвідчених психотерапевтів і терапевток, команда втілила анімаційний серіал Подбати про себе. Це цикл двохвилинних відео, в яких спеціалісти й спеціалістки пояснюють, що відбувається з нашим психічним здоров’ям під час війни та які прості практики можуть допомогти.

Співавторкою кількох роликів стала Тетяна Вегера — психотерапевтка з 15-річним досвідом, тренерка й співавторка проєктів із розвитку навичок саморегуляції. Тільки за період повномасштабної війни в Україні Тетяна провела колективні та особисті сесії з двома сотнями людей, розповідаючи про самодопомогу в критичних ситуаціях:

«У терапії, як і в медицині загалом, є розгалуження на першу допомогу та подальшу тривалу терапію. Тривалість та ефективність терапії напряму залежить від якості першої допомоги. Дуже багато проблем вирішуються в перші 72 години. А якщо перша допомога надана погано, то потім важко чи навіть неможливо допомогти. Багато людей почали писати про це в перші дні після повномасштабного вторгнення й пишуть досі. Найважливіший фактор, на який ми маємо звертати увагу під час війни — це те, що людина найбільше часу залишається наодинці. У мирний час поруч є друзі, знайомі, навіть люди на вулиці у звичному стані, на яких можна орієнтуватися. Навіть якщо в тебе горе і ти виходиш на вулицю прогулятись, психіка може лікуватись завдяки психологічному фону інших людей. Люди й так довго були ізольовані через пандемію ковіду, багато переживали наодинці з собою. А зараз на це наклалися бойові дії. Тому людина вимушена надавати собі цю первинну допомогу сама, і повинна знати, як це робити. Наведу короткий приклад, чому людям варто уміти допомагати собі самостійно. Зараз я живу в прихистку в Карпатах на 150 людей. Я одна тут психологиня. Виходить, що я можу зібрати всіх місцевих, показати, що робити, а далі вони можуть робити те саме, допомагати собі й своїм діткам. Бо проводити персональні сесії психотерапії з такою великою кількістю людей одна спеціалістка не змогла б фізично. Навіть люди, які певний час проживали в окупації, казали, що їм допомогли ці прості практики — дихання, згадування власної важливості, повернення уваги в тіло, проживання емоцій», — прокоментувала Тетяна Вегера.

У першому відео з серії Подбати про себе Тетяна Вегера розповідає про те, що робити, коли нічого не можеш робит" — про стан дисоціації та техніки, що дозволяють швидко впоратись із розгубленістю, повернути собі контроль над ситуацією. Режисерка Анастасія Фалілеєва проілюструвала поради Тетяни, при цьому змалювавши героїню ролика з себе. Дівчина пережила 11 днів окупації в Ірпені, а коли вибралась і знайшла в собі сили повертатись до життя, вирішила допомогти українцям і українкам у свій творчий спосіб, намалювавши анімацію до психотерапевтичних порад.

Дисоціація — це розділення, відділення частинок від цілого. У психічному здоров'ї так називають розділення тілесних відчуттів та свідомості. По простому ми кажемо, що в стані дисоціації тіло й мозок не бачать, не відчувають одне одного. Дисоціативний стан може бути корисний. Він потрібен, щоб вижити. Наприклад, якщо є фізичне поранення або людина відчуває сильний біль у тілі. Цей стан знеболює, уповільнює процеси, щоб особа могла дожити, дочекатися допомоги. 

Спочатку наповнює відчуття відстороненості. Здається, що все відбувається неначе не з вами. Може бути відчуття згущеного повітря, наче туман між людиною та світом. Не пробиваються відчуття інших людей, немає емпатії. Це і є дисоціація. Не варто робити практики з повернення в тіло, якщо в тілі є сильний біль. Краще спочатку займатися фізичним здоров’ям, а потім вже психічним. 

Також не треба виходити зі стану дисоціації, якщо після цих вправ починаються сильні панічні атаки. Тут має бути відчуття довіри до себе: якщо я відчуваю, що маю сили, якщо дихання надає ресурс, тоді це можна робити. Але якщо практика не робить вас здоровішими та сильнішими, то не варто. Це стосується загалом будь-чого. 

З дисоціацією можна працювати різними способами. Поданий у відео — найдоступніший. Також важливо, що деякі люди можуть повернутися в тіло не одразу, бо їхня дисоціація розвинулась раніше. Тоді їм треба повторити цю вправу декілька разів. Зробити, відійти та знову до неї повернутися. Це нормально. Якщо одразу не виходить, спробуйте розслабити м’язи й повторити практику знову».

Крім пані Вегери, у створенні епізодів Подбати про себе взяли участь спеціалісти й спеціалістки з психотерапії й психології Вануі Мартиросян, Олексій Карачинський, Андрій Козінчук. Усі вони відповідають на запитання, що виникають щодня: як впоратись із почуттям провини за те, що я в безпеці, як заспокоїти малюка, що стресує, як запобігти емоційному вигоранню, як допомогти близькій людині пережити втрату тощо.Переглянути всі вісім роликів можна на YouTube-каналі Твій сімейний лікар.