Двоє лікарів-переселенців з Харкова знайшли роботу у Володимирецькій лікарні

05 Червня 2022, 11:46

516

Двоє лікарів-переселенців з Харкова знайшли роботу у Вараській лікарні

За 100 днів повномасштабної війни для багатьох медиків лікарня стала другим домом, адже з першого дня вторгнення вони були, є і залишаються на своєму робочому місці.

Навіть жорстокість війни та прямі обстріли не знищують бажання лікарів надавати медичну допомогу українцям. Проте війна диктує свої правила, а медикам доводиться шукати нове місце роботи, пише МОЗ України.

Хтось береже життя на передовій, хтось — у зоні бойових дій, а хтось — у тилу, зберігаючи майбутнє.

На сьогодні в Україні зареєстровано понад 2400 внутрішньо переміщених медичних працівників. У когось війна відібрала дім, у когось — місце роботи, в усіх — мирне життя. І зараз медики їдуть в інші регіони та місця, щоб продовжити працювати та надавати допомогу українцям.

Історія лікарів-терапевтів Олега Бахарєва та Крістіни Чхун із Харкова про це. Лікарі-терапевти Чугуївської центральної лікарні, що в Харківській області, одного дня просто не змогли потрапити до лікарні: через обстріли, небезпеку, авіабомбардування та відсутність будь-якого транспорту вони вимушені були 24 лютого повернутися додому. Але вони не змогли сидіти, склавши руки, і через неможливість працювати в своїй лікарні виїхали та влаштувалися лікарями-терапевтами в іншу.

Але все по черзі.

Після початку повномасштабного вторгнення Олег Бахарєв, як і тисячі харків'ян, змушений був змінити житло та переїхати до бомбосховища.

Весь цей час Олег розумів, що не може дістатися до Чугуївської центральної лікарні через постійні обстріли та відсутність хоч якогось сполучення (понад 40 км відділяло його від місця роботи).

Два місяці лікар із сім'єю жив у бомбосховищі, надавав допомогу тим, хто був поруч. А наприкінці квітня він отримав дзвінок від подруги і колеги — лікаря-терапевта Крістіни Чхун, яка запропонувала йому з мамою переїхати до Володимирця.

Крістіна «прокинулась» 24 лютого під звуки війни. Як і Олег, в перший день війни вона планувала їхати на роботу. Так, як і Олег, просто не змогла цього зробити: через небезпеку було відсутнє будь-яке транспортне сполучення.

До 3 березня вона з сім'єю ночувала у підвалах будинку, коридорах та ваннах. У ті дні їй зателефонувала подруга з Володимирця, яка запропонувала переїхати до неї.

Після кількох днів вагань молода жінка вирішила їхати, адже, як вона сама говорить, хотіла працювати та бути корисною.

«Нашу лікарню перепрофілювали під госпіталь. Зараз там працюють хірурги і травматологи. Звісно, що кожному знайшлась би робота. Але річ в тому, що я просто не могла потрапити до лікарні. Але тут я зможу принести більше користі як лікар-терапевт», — говорить Крістіна Чхун.

До Володимирецької багатопрофільної лікарні лікар звернулася самостійно та запропонувала свої послуги. Після розмови з головним лікарем її взяли на роботу.

Через деякий час Крістіна подзвонила Олегу. Він також зміг з родиною переїхати та влаштуватися до Володимирецької багатопрофільної лікарні.

Зараз вони працюють, але обоє зізнаються, що хочуть додому та планують повернутись. Зараз вони, як і вся Україна, чекає перемоги у війні, яка змінила мільйони життів. Сумують за домом та роботою. Обоє хочуть навчатись далі і вірять в Україну. У їх голосах немає і тіні сумніву, що перемога за нами і що вони будуть вдома.