Погляд з бігборда, або Ковід забирає кращих лікарів

Один на весь Почаїв

Не пам‘ятаю його зовсім. Але пригадую біль, від якого прокинулась вранці. З коліна текла кров і ще щось біло-зелене. Баба витерла коліно й перемотала бинтом. Ми пошкутильгали на сусідню вулицю.

Іван Федорович прийняв восьмирічну дівчинку у себе в домі. Оглянув, призначив сольові компреси, мазь Вишневського, алое. Коли дуже болітиме — но-шпу. Усе.

Через тиждень коліно не боліло. Через два — сліду не залишилось. Баба сказала: «Венжинович тебе вилікував, а могла бути біда».

Опісля про лікаря Венжиновича я чула часто. Особливо від літніх баби з дідом, від тітки, брата, сусідів. Тривалий час я думала, що на весь Почаїв є один лише лікар — Венжинович.

Та останнього дня вересня 2020 року почула в слухавці: «Не стало Венжиновича… кажуть — коронавірус».

Варена ковбаса

«Він не спав цілу ніч. У животі крутило, була сильна блювота.  До ранку ледве дотягнули. Ну і що, що неділя. Дзвоню до Венжиновича і вже незадовго чую його голос на ґанку», – пригадує, моя тітка, жителька Почаєва Валентина.

Лікар оглянув тітчиного сина Іллю, виписав лікування, заспокоїв. А Ілля все: 

– Мамо, хочу вареної ковбаси. Ну будь-ласка, мамо!»

– Та дайте йому тої вареної ковбаси, раз він так просить — організм потребує,— сказав Венжинович.

– Лікар пішов, а я побігла в аптеку по ліки й у магазин по варену ковбасу. Ще ніколи не бачила, щоб п‘ятирічна дитина так топтала ковбасу. І знаєш, йому до вечора стало легше.

Тітка згадує цю історію і посміхається. Хоча Венжинович лікував дорослих, коли просили — приходив і до дітей.

– Напевно, він був єдиним лікарем в Почаєві, що отак «по дзвінку» приходив до пацієнтів. До всіх. — У нього всі люди — і малий, і старий. Всім треба допомогти! Почаїв осиротів без Івана Федоровича».

Терапевтичне відділення

Після закінчення Дубенського медичного коледжу, у 2009 році Орися влаштувалась на роботу в Почаївську районну лікарню, у терапевтичне відділення.

— Приходжу у лікарню, а знайомі санітарки мене лякають. Нащо тобі та терапія? Там дуже важко працювати.

Згодом я зрозуміла про що мова….

У терапії було 40 ліжок. У перший робочий день Орися не застала жодного вільного. Застала хіба чергу до кабінету Венжиновича. Хворі до нього йшли і йшли. Ніби на весь Почаїв всього один лікар. Також їхали із сусідніх сіл і містечок.

– Не раз на чергуванні вночі поступав хворий. Дзвоню до Венжиновича. Піднімає. Консультує, а треба — приходить в лікарню. Отакий він був… — стишує голос Орися.

Вони пропрацювали разом 13 років.

COVID-19

Перш ніж Почаївська районна лікарня стала приймати ковідних хворих, частина лікарів та персоналу були на вимушеній обсервації. На три тижні сімнадцять працівників зачинили в лікарні без жодних симптомів хвороби. У березні 2020 року, коли все тільки починалось, ніхто достеменно не знав, що таке COVID-19. Боялися усі. І лікарі також. Хоч і не завжди лише за себе.

Венжинович навідував колег, багато жартував, приносив їжу й свіжу статистику по Почаєву.«15 квітня ввечері нам зробили ПЛР-тести, наступного дня відпустили додому, — пригадує Орися. — А 20 квітня Почаївська лікарня стала приймати хворих на коронавірус з усього району». Тоді ні Почаївська, ні жодна інша державна лікарня України не мала достатньо засобів захисту для своїх медиків, а хворих щодня ставало більше. Лікарі працювали цілу зміну в одному захисному костюмі, не маючи змоги поїсти, попити води чи просто сходити в туалет.

– Я працювала зміну й повністю виснажена йшла додому. Наступного дня у мене був вихідний. А в Івана Федоровича вихідних не було....

Ситуація погіршилась, коли почали хворіти медики. Дійшло до того, що у ковідному відділенні залишились Венжинович та його колега Андрій Капрійчук.

– Ці лікарі витягували людей з того світу. Вони не зважали на себе, а цілком віддались своїй справі. Бували такі випадки, що лікар не встигав навіть одягнути захисний костюм. Отак, приходиш на роботу, відкриваєш двері, а пацієнт задихається. Хіба в цей момент ти думаєш про захисний костюм? — розповідає Орися.

Під час першої хвилі пандемії COVID-19 Почаївська районна лікарня прийняла 141 хворого, з них 5 померли.

Дякуємо за життя

У розпал пандемії Почаївську районну лікарню відвідали журналісти із Associated Press. Світлина з їхнього фоторепортажу, на якій зображений 51-річний Іван Венжинович, згодом стала символом людяності та відданості лікарів своєму покликанню. У фокусі кадру втомлені, але наповнені світлом і щирістю очі лікаря у захисному костюмі. Пізніше, цю світлину розмістили на сотнях бігбордів у різних містах України з підписом «Дякуємо за життя».

Згусток крові

– В суботу, 26 вересня, до мене подзвонила Ірина Петрівна, дружина Венжиновича. Вона попросила вколоти їхню сусідку. Я погодилась. Приходжу додому до їхньої сусідки, роблю всі необхідні маніпуляції. А вона мені каже: 

— Іван Федорович, коли був у мене, то дуже погано виглядав. Кашляв. Не бачила ще його таким.

У понеділок Венжиновича поклали до тієї ж лікарні, де він пропрацював понад 25 років, а останні пів року рятував життя хворим на COVID-19. Йому ставало гірше. У вівторок зробили ПЛР-тест на коронавірус. У середу, 30 вересня 2020 року, лікар помер від легеневої тромбоемболії. Згусток крові, що утворився в якійсь частині тіла з током крові потрапив у судини легень і закупорив їх. Часто це смертельно.

Негативний ПЛР-тест

– Коли ми побачили результати ПЛР-тесту, то не повірили, адже клінічна картина вказувала на ковід, а тест — ні. Однак ми всі хотіли справедливості для нашого найкращого лікаря, нехай і посмертно, — продовжує розповідати Орися.

У заключенні патологоанатома, зробленому одразу після смерті, про коронавірус не було і слова. Чин похорону лікаря Венжиновича був звичайним - із процесією і великою кількістю людей. Всі хотіли віддати йому останню шану. Новина про смерть лікаря з бігбордів з'явилася у кількох десятках випусків новин, репортажів та журналістських матеріалів. Негативний ПЛР-тест суперечив реальності, тому кожен матеріал закінчувався запитанням до влади, чи отримає сім'я компенсацію за смерть лікаря від коронавірусу. Ситуація набула публічності. Справедливості хотіла уже вся Україна.

Розслідування випадку смерті Івана Венжиновича закінчилось 12 лютого 2021 року. Повторна експертиза, публічне вибачення патологоанатома і медичне заключення: Іван Федорович Венжинович помер від тромболії легеневої артерії спричиненої вірусом COVID-19. Компенсацію від держави за смерть чоловіка-медика Ірина Петрівна таки отримала.

Суперсила

– У терапії завжди було багато роботи. У Венжиновича завжди було багато пацієнтів. Іван Федорович навчив мене робити кардіограми. Капельниці він часто сам ставив, бо мав якусь суперсилу колоти вени, навіть якщо вони «поховались». Робив це легко і безболісно завжди, - пригадує Орися.

Венжинович не раз купував хворим ліки за свої гроші. Йому казали:

– Та хто вам ті гроші поверне?!

– Нічого, як не поверне людина, то Бог поверне…»

Уляна СЕВАСТЬЯНІВ