«Бачити людину за діагнозом»: амбасадор МОЗ розповів, як визначають індивідуальні потреби в реабілітації
1009 
Реабілітаційну допомогу планують з урахуванням стану здоров’я людини, її можливостей та потреб у повсякденному житті. Основою для цього є комплексне оцінювання функціонування.
Воно допомагає визначити цілі реабілітації, скласти індивідуальний реабілітаційний план і надалі оцінювати результати наданої допомоги, пише МОЗ.
Чому для планування реабілітації недостатньо лише діагнозу, пояснює фізичний терапевт, заступник медичного директора з розвитку реабілітаційної служби лікарні «Охматдит» у Львові та амбасадор безбар’єрності МОЗ України Сергій Худа.
За його словами, люди з однаковим діагнозом можуть мати різні обмеження повсякденного функціонування та потребувати різної допомоги. Наприклад, одна людина самостійно пересувається, проте має труднощі зі спілкуванням. Інша потребує підтримки під час пересаджування, одягання або приймання їжі. Відповідно, цілі та зміст реабілітаційної допомоги для них відрізнятимуться.
«У реабілітації важливо бачити не лише діагноз, а людину за ним. Нас цікавить, як стан здоров’я впливає на її життя: чи може вона самостійно рухатися, спілкуватися, навчатися, працювати, доглядати за собою та брати участь у житті родини й громади. Саме з цього мають починатися цілі реабілітації», – каже Сергій Худа.
Фахівець пояснює: під час оцінювання реабілітаційна команда визначає наявні порушення, збережені можливості людини та потребу в сторонній допомозі. Також враховує бар’єри, які перешкоджають її активності в повсякденному житті.
На основі отриманих результатів команда спільно з людиною та, за потреби, її родиною визначає конкретні цілі й складає індивідуальний реабілітаційний план. Як пояснює Сергій Худа, загальною метою реабілітації може бути повернення до роботи, навчання чи іншої важливої для людини діяльності.
Для досягнення цієї мети визначають конкретні цілі. Наприклад, десятеро людей з діагнозом «інсульт» можуть мати різні труднощі: одній людині складно сидіти без підтримки, іншій – готувати їжу, ще іншій – спілкуватися. Тому, наголошує фахівець, цілі реабілітації мають відповідати можливостям, потребам і пріоритетам кожної людини.
Оцінювання функціонування проводять упродовж реабілітаційного процесу. Повторне оцінювання дає змогу відстежувати зміни, визначати результативність реабілітаційних втручань і за потреби коригувати план допомоги.
Амбасадор безбар’єрності наголошує, що врахування реальних потреб, можливостей і життєвих обставин людини є важливою складовою безбар’єрного підходу в реабілітації. Саме це дозволяє спрямувати допомогу на підвищення її самостійності та участь у житті родини й громади.
Розвиток реабілітаційної допомоги є флагманським проєктом МОЗ у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Один із його ключових принципів — забезпечити людині безперервний маршрут від лікування до відновлення та повернення до активного життя.
Читайте також:
- Медицина
Впав із висоти 9-поверхівки: київські та німецькі лікарі врятували підлітка з тяжкими опіками й травмами
- Медицина
Єдиний реєстр раку в ЄС: як Україна допомагає створювати нові стандарти онкостатистики
- Медицина
Безоплатна реабілітація в Україні: хто та як може отримати допомогу після травм чи операцій
- Медицина
Енергостійкість лікарень та запаси ліків: МОЗ і ВООЗ готують медзаклади до нових атак
- Медицина
Понад 2,6 тисячі пошкоджених медзакладів: у МОЗ оновили дані про руйнування медичної інфраструктури