Лікарю, у мене є плани на життя

Сьогодні вночі, переміщаючись у безпечне місце у центрі міста, помітила, що на вулиці було надто людно. Ймовірно, деякі люди бояться опинитись під завалами будинку, і все частіше обирають ідею перечекати тривогу на вулиці.
Після гучного вибуху поряд, вже не до сну і починаєш мимоволі скролити соцмережі, і чекаєш ранку.
А вже зранку на прийом приходить сьогодні 97 річний пацієнт, переселенець з Херсону, щоб підібрати окуляри для читання після операції з приводу катаракти.
Я мимоволі згадую 3 місяці тому, як я сумнівалась чи оперувати пацієнта. Пацієнт має виражені вікові зміни ока, виражений псевдоексфоліативний синдром, ригідну зіницю, зрілу катаракту, невелику кількість ендотеліальних клітин.Після огляду я пояснювала доньці пацієнта, що хірургія у такому віці та й такими змінами ока має високий ризик ускладнень.
Пацієнт уважно послухав і каже:
«Лікарю, ви не переживайте у мене все добре загоїться. Мені на початку війни на балкон потрапили залишки ракети, я збирав скло руками й сильно поранився, але у мене все дуже швидко загоїлось. Лікарю, розумієте, у мене є плани на життя і я хочу повернутись додому».
Я прийняла тоді рішення оперувати пацієнта Операція пройшла успішно Він сьогодні бачить 70% і може читати зблизька, використовуючи окуляри. Бажаю йому ще багато років життя, і щоб плани здійснилися.
Такі життєві історії дуже допомагають пережити неспокійну ніч, утримувати внутрішній спокій від того, що ти знаходишся на своєму місці та робиш те, що у твоїх силах … і вірити в сили оборони.
Дякую, Луцьк!
