Війна: стійкість українських медиків
-
-
>
-
>
-
>
КОЛОНКА
837
Без аптек та сімейних лікарів. У селах, де немає навіть питної води та необхідних медикаментів. Операції під обстрілами та під час повітряних тривог, коли від одного виття сирени стає моторошно; надання медичної допомоги людям, що постраждали від обстрілів росіян та робота в окупації.
Такими ми побачили героїв та героїнь наших матеріалів – медиків півдня.
Попри небезпеку, вони залишилися у містах, де були постійні «прильоти», або ж добровольцями долучилися до волонтерських організацій та їхали у прифронтові села, аби допомогти людям, що залишилися наодинці зі своїми проблемами.
Героями та героїнями наших матеріалів у проєкті «Глобальний український Південь: трансформація ідентичності та суспільства під впливом російсько-української війни» стали звичайні лікарі з Херсонщини, Миколаївщини та Одещини. Вони не вважають себе особливими людьми і, можливо, повністю не усвідомлюють того, наскільки важливу місію вони виконують сьогодні, особливо у часи війни, стикаючись із новими викликами та перешкодами, етичними дилемами. Бо таки рішення «бігти в укриття, коли лунає сигнал повітряної тривоги, чи продовжувати операцію» – чогось таки та й варте…
Тож пропоную читачам ще раз переглянути матеріали про стійкість українських медиків під час війни та принагідно нагадую, що за статтю, яка найбільше вам сподобалася, ви можете віддячити авторці, скориставшись спеціальною кнопкою «Подякувати». Ваш читацький гонорар стане стимулом для роботи наших журналістів!
Лікували і консультували в окупації та під обстрілами: історія роботи лікарки в окупованому Херсоні.
Авторка Євгенія Вірлич
Олена Мироненко народилась і все своє життя прожила в Херсоні. Лише навчалась у медичному в Одесі. Наприкінці 2022 року Одеса знову стала для неї та її родини домом: після важких восьми з половиною місяців в окупації, де вдалось не просто вижити, а й продовжувати працювати. Зараз вся родина живе і працює в Одесі. У вільний час – плели маскувальні сітки, донатять на ЗСУ.
У те, що буде велика війна і масштабне вторгнення, Олена та її родина не вірили до останнього. Як і чимало херсонців. Ранок 24 лютого 2022 року почався зі слів доньки: «Мамо, війна почалась…». Далі було багато дзвінків.
Олена працює лікаркою-гастроентерологинею у приватній клініці, мала також у Херсоні свій кабінет. З початком війни лікарка продовжувала ходити на роботу. Пацієнтів менше не ставало: хтось виїхав і консультувався онлайн. Навіть за допомогою знайомих перекладали з польської медичні документи, які отримували пацієнти за кордоном. Хтось лишався в місті й міг прийти, декого консультувала онлайн.
«Люди потребують допомоги. Чимало хронічних захворювань вимагають постійного контролю лікаря. Якщо людина має постійного лікаря, вона буде намагатись консультуватись лише у нього, навіть за таких складних обставин, як війна та окупація, адже лікар вже знає всі особливості хвороби. Так і працювали», – ділиться Олена.
Авторка Євгенія Вірлич
Оксана Томченко працює в херсонському перинатальному центрі. Це її свідоме рішення: лікарка повернулась у вже окуповане місто у 2022 році й попри постійні обстріли залишається і працює там. Навіть після того, як з метою безпеки довелось переїхати на роботу жити.
Вторгнення росіян до міста пані Оксана зустріла далеко від свого міста, адже перебувала разом із колегами на конференції за кордоном, в Об’єднаних Арабських Емірата. Однак у розпал окупації повернулась додому. Там на неї чекала родина: чоловік, син, мама, свекруха та улюбленці родини – котики.
Одразу після повернення до Херсона – у квітні 2022 року – Оксана Томченко вийшла на роботу, до пологового будинку, де працювала і до повномасштабного вторгнення.
Тоді перинатальний центр очолював Юрій Остапчук. Згодом виявиться, що він перейшов на бік росіян – після деокупації міста він поїхав разом із ними. Остапчука з посади директора перинатального центру звільнили у вересні 2023 року. До звільнення міста і майже рік після деокупації Херсона Оксана Томченко його фактично й очолювала.
Авторка Віта Шепеля
Міжнародна медична гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» – одна з тих, хто з початку великої війни зібрала під своєю егідою медиків-добровольців із багатьох країн світу, а їхню підтримку в організації надання медичної допомоги населенню прифронтових територій, а тепер – і деокупованих регіонів, важко переоцінити.
Серед регіонів, в яких працюють «Лікарі без кордонів», є деокуповані території Херсонщини. Після їх звільнення в селах залишилося чимало людей поважного віку, людей з інвалідністю та низькою мобільністю, яким важко пересуватися і вони є повністю ізольованими.
Фактично лікарі гуманітарної організації були єдиними, до яких могли прийти люди з прифронтових сіл за медичною допомогою. Зверталися переважно люди старшого віку з хронічними захворюваннями: гіпертонічною хворобою, серцево-судинними (ішемічні хвороби серця, інсультами та інфарктами), бронхіальною астмою, цукровим діабетом, захворюваннями опорно-рухового апарату.
Аптека на колесах їде у віддалені села Миколаївщини: як розв'язують проблеми медицини під час війни
Авторка Юлія Винник
На Миколаївщині з 1 березня запрацював перший мобільний аптечний пункт. Область стала третьою в Україні, де запустили цей проєкт. Запустили його Український Червоний Хрест та Міністерства охорони здоров’я. Мобільний аптечний пункт виїжджає у віддалені села Миколаївщини, де немає стаціонарних аптек, доставляючи туди ліки.
До бригади мобільного аптечного пункту входять дві людини – фармацевтка-провізорка та водій. Наразі бригада працює у Костянтинівській територіальній громаді. Маршрут бригади охоплює п’ять сіл громади. Два із п'яти сіл пережили російську окупацію.
В Управлінні охорони здоров’я Одеської ОВА зазначають, що провадження мобільного аптечного пункту УЧХ Миколаївщини має поліпшити ситуацію із доступом до ліків для жителів сіл.
Працювали на межі можливостей: як війна вплинула на роботу лікарні швидкої допомоги у Миколаєві
Авторка Юлія Винник
У 2022 році, після того, як Росія підступно вдерлась в Україну, Миколаїв фактично щодня потерпав від обстрілів окупантів. Одним із ключових об’єктів в місті стала Лікарня швидкої медичної допомоги. Саме у цій лікарні приймали першими всіх поранених: й бійців, й цивільних.
Нині лікарня працює у повноцінному режимі, але події 2022 року назавжди змінили свідомість медичного персоналу.
«Коли пішли перші поранені, це й цивільні, й військові, то ми побачили один одного з іншого ракурсу. Всі працювали, як єдиний механізм. Нікого не потрібно було мотивувати чи давати якісь додаткові вказівки. Бувало таке, що до нас привозили поранених на КрАЗах. Коли росіяни взяли Херсон, то ми розуміли, що вторгнення ворога є цілком реальною загрозою. З 340 ліжко-місць близько 200 були заповнені. Ми розуміли, що потрібні місту в такий час», – згадує головний лікар медзакладу Олександр Дем’янов.
Обстріли, виїзні операції та реорганізація: як працює Миколаївська обласна офтальмологічна лікарня
Авторка Юлія Винник
У березні 2022 року Миколаївська обласна офтальмологічна лікарня постраждала внаслідок російського обстрілу. Уламки ворожого снаряду пошкодили покрівлю та 70 вікон чотириповерхового лікувального корпусу. Наразі медзаклад працює у повноцінному режимі та обслуговує як місцевих жителів, так і переселенців.
Війна лише зміцнила відносини у колективі, який працював, як єдиний механізм. Не доводилось нікому давати додаткових розпоряджень чи мотивації, у медперсоналу був чітко відпрацьований протокол дій. Медики настільки розуміли важливість своєї роботи, що коли починалась тривога й водночас йшли операції, то їх доводили до кінця й тоді спускались в укриття.
Авторка Катерина Ношкалюк
Пацієнтів зі всієї України із затримками розвитку та аутизмом, з патологіями нервової системи, ортопедичними патологіями чи патологіями суглобів приймає на реабілітацію відділення медичної та фізичної реабілітаційної допомоги обласної дитячої лікарні в Одесі.
Там працює мультидисциплінарна бригада, а у процесі відновлення застосовують новітні технології з нейрореабілітації. За останній рік пацієнтів побільшало у два з половиною рази, тож лікарі працюють на межі можливостей, оскільки фахівців не вистачає.
Одеські медики також зазначають, що теперішній час рівень стресу надзвичайно високий і у дітей, і в дорослих. У відділенні було кілька дітей з психологічними травмами, й зараз кількість таких дітей збільшується у зв’язку з тривогами, бомбардуваннями. Помолодшав вік дітей, у яких стаються панічні атаки, депресивні розлади, з чим одеські лікарі раніше стикалися дуже рідко. Тому робота психолога дуже важлива й у мультидисциплінарній команді, і загалом у роботі відділення.
Авторка Ірина Дімітрова
Подільська міська лікарня – найбільша на півночі Одещини. У медзакладі нещодавно відкрили реабілітаційне відділення, яке комплектують сучасними засобами реабілітації. Наразі пройти повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію тут можуть військові та цивільні після тяжких поранень, люди, які перенесли інфаркт чи інсульт.
Про те, як медична реформа та війна вплинули на роботу закладу, з якими захворюваннями найчастіше звертаються пацієнти, де вдається знайти кваліфікованих спеціалістів з реабілітації, яких не вистачає, та чому у лікарню охоче йдуть працювати молоді медики, розповів головний лікар Дмитро Літянський.
Наразі у міській лікарні працює 10 відділень, одне з яких - психіатричне – єдине на півночі області, куди можна звернутися за фаховою допомогою. Зараз у цьому відділенні лікують переважно військових із посттравматичними розладами.
За більш ніж два роки з початку повномасштабного вторгнення, найстрашнішим днем для медпрацівників Подільської міської лікарні стало 24 лютого. Тоді місто атакували російські ракети, які влучили у військову частину. Внаслідок обстрілу загинули 22 людини, було багато поранених.
