Тато-медик: «Не бійся, я відповідаю!»
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
5700
Тато так умів розповідати про свою роботу в Малі, що коли усі нормальні діти хотіли бути космонавтами і вчителями, я хотіла бути африканкою.
Сьогодні День медика і День батька і коли я його згадую, то розумію, що це були дві найголовніші функції у його житті.
Мій батько – Леонард Левчук не боявся брати відповідальність і радити, що робити (хоча більшість моїх шрамів починалися його словами – не бійся, я відповідаю. Багато моїх перемог починалися теж його словами – тобі слабо?
Коли я скаржилася, що телевізор заважає робити уроки, він вмикав іще й радіо – звикай, казав, у житті ніхто не створюватиме тобі сприятливих умов.
Коли я розповідала йому про свої переживання, він ніколи уважно не слухав, і мій мозок переконувався у марності страхів. Коротше, я ніколи не була його принцесою, радше зброєносцем.
Він їздив на роботу в суботу чи пізно ввечері і радів братися за те, від чого інші відмовилися. Він любив складні випадки і погано розбирався в людях) Він багато палив і нервув, жартував і дивився футболу. Він зробив багато доброго і я точно знаю, що його пам’ятають.
Його головні життєві правила: лікувати пацієнта, а не хворобу; в здоровому тілі здоровий дух; користь чи шкода спожитої речовини визначається її мірою.
З пацієнтами він товаришував роками, а декотрі навіть надсилали привітальні листівки. Пам'ятаю одну таку, підписану жінкою, що вирішила в дужках зазначити і свій вік (78 років), певне, аби мама не ревнувала.
Наша держава робить вкрай мало для підтримки і захисту хороших лікарів. І тоді це наше з Вами завдання поважати людей, які всупереч інстинкту самозбереження і нервозбереження обрали таку професію. Чи то радше їх Бог обрав для нас.
Останні роки ми з татом мали звичку пити разом каву й апельсиновий фреш у кафе, де його любили всі дівчата, та його майже скрізь любили всі дівчата. Мені сумно, як багато про мене і світ він не знає. І він засмутився б, якби дізнався, походив би мовчки навколо, а потім приготував би смачний обід.
Тому сьогодні усім татам і лікарям я побажаю лише одне: бережіть себе і живіть довго, бо навіть дорослим дівчаткам і здоровим пацієнтам ви дуже потрібні щодня.
