(Без)коштовна медицина

18 Червня 2021, 16:45
фото ілюстративне 2716
фото ілюстративне

Скільки себе пам’ятаю, а це все-таки вже не так і мало років, періодично доводилося чути байки про безкоштовну медицину, яка в мене до недавніх пір асоціювалась з НЛО: всі (особливо політикани) про неї говорили, проте я ніколи не стикалась.

І нехай простить Гіппократ, але досить довгий час я вважала, що присягу медики давали не йому, а, як мінімум, Меркурію (богу багатства, торгівлі та покровителю злодіїв у грецькій міфології).

Цікаво, а вам теж здавалося, що у лікарнях пацієнтів бачать не хворими, які потребують медичної допомоги, а меценатами, які відчувають гостру необхідність допомогти комусь матеріально? Погодьтеся, що кожен із нас перш ніж дізнатись діагноз, мусив зробити як мінімум одну добровільно-примусову пожертву – сплатити «благодійний внесок», аби тобі зробили аналізи.

Якщо ж надалі діагноз передбачав стаціонарне лікування, починалось наступне коло «благодійності»: потрібно було оплатити ліжкомісце. Але і на цьому епопея не завершувалась, адже потрапити до лікувального відділення треба було пройшовши таке собі Чистилище – «пожертвувавши» мило-папір-сміттєві пакети і так далі.

Опісля починались списки медикаментів необхідних для лікування, які підсвідомо змушували засумніватись, чи взагалі є сенс лікуватись, якщо ти вже мумія, бо як інакше можна було пояснити ті нескінченні мотки бинтів у переліку?

Тому зізнаюсь чесно, що, сіпання повік при згадці словосполучення «безкоштовна медицина» — це найбільш притомна моя реакція на тогочасні реалії.

Чому я пишу про це у минулому часі? Річ у тім, що після крайнього стаціонарного лікування у 2018 році я мала щастя не потрапляти до лікарні до недавнього часу. Але, як то кажуть, ніколи не кажи ніколи…

Того дня від самого початку все пішло якось не за сценарієм. Коли сімейна лікарка оформила направлення до вузькопрофільного спеціаліста, то одразу наголосила на необхідності здати аналізи. При цьому пояснила, в яку саме лабораторію необхідно звернутись, аби зробити їх безкоштовно. «Та знаю я ваше безкоштовно», — грішним ділом, подумала тоді я. Але ж ні – ніякого талончика про благодійний внесок мене так і не попросили оплатити.

Опісля був вердикт лікаря про обов’язковий стаціонар.

І коли, вже сидячи у палаті з клунком речей, я усвідомила, що з мене не потребували «пожертву» під час оформлення у приймальному відділенні, то «заспокоїла» себе тим, що до вечора вони «реабілітуються».

Роздуми перервала медсестра, яка прийшла під'єднати крапельницю і принагідно залишила список, що необхідно купити в аптеці для курсу лікування.

Тут мою іронічну посмішку раптом змінило здивування: ні антибіотика, ні фізрозчину, ні крапельниць, а ні шприців у переліку не було. Не з’явилися до кінця дня і «список із Чистилища», і талон на благодійність. Так минуло ще два дні. На третій я вже не витримала і запитала, чому мені ніхто не каже, скільки і яких ліків потрібно відкупити.

Очевидно, я була вже не перша з таким запитанням, оскільки воно анітрохи не збентежило лікарку, і вона пояснила, що медзаклад має запас ліків, які надаються безкоштовно. Купувати медикаменти за власні кошти необхідно лише в разі відсутності.

Я вперше в житті відчула неприховану радість від державної реформи. Звісно, скептики мене закидають камінням зі словами, що ніяка медицина не безкоштовна, оскільки фінансується за наші кошти, а точніше наші податки. Але я з ними не погоджусь, оскільки податки ми сплачували і раніше, проте система працювала якось інакше. Тож хочеться вірити, що ми дожили до того часу, коли стереотип про те, що безкоштовний сир буває лиш у мишоловці, можна буде викорінити.

І нехай Панацея, покровителька лікувальної терапії, забезпечить кожному з нас здорове та довге життя.

Не хворійте!

 

Коментар
05/08/2021 Четвер
05.08.2021
04.08.2021